нужно
Речення зі вставними і вставленими компонентами
та їх пунктуаційне оформлювання
1. Правильно розставлені розділові знаки в реченні
А Не ради сліз, і розпачу, й скорботи, і не в ознаку гіркого прокляття – фашизм і так уже проклятий всім світом, а задля слави нашого роду писано, і во ім’я любові, про цю високу смерть.
Б Він був маленький, незавидний, але з густою гривою і – як пізніше виявилось –разюче невтомний.
В Звали нашого діда як я потім довідавсь, Семеном.
Г Діти щойно, вона це добре пам’ятала! – були тут поруч.
Д Перед очима поета на зелених горах поставало „велике місто Київ” як називав його Шевченко.
2. Вставне слово є в реченні (розділові знаки вилучено)
А Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!
Б Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.
В Певно руїну та буря зробила?
Г Він знає це певно.
Д Його репліки і пропозиції були якраз до речі.
3. Вставне слово має значення впевненості в реченні
А У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть
люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.
Б Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи.
В У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.
Г Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли.
Д Видно, знову нам доведеться йти пішки.
4. Вставне слово має значення невпевненості в реченні
А Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну...
Б Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.
В І ось, нарешті, вершина.
Г На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила.
Д Там, кажуть, з гір усю країну видно.
5. Вставне слово виражає почуття мовця в реченні
А На станції Гребінка у вагоні, нарешті, по шало.
Б На щастя, підходив Андрій.
В Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали.
Г Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.
Д Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.
6. Вставне слово має значення послідовності викладу в реченні
А Хвала Богові, я вільна тепер.
Б Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія.
В Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса.
Г Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, по-друге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.
Д Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.
7. Правильно розставлені розділові знаки в реченні
А Дещо правда, піднялось із тії неслави.
Б Це була, так би мовити наша фамільна ворона.
В Одне слово летимо вже через Гімалаї.
Г Мужність, як правило – скромна.
Д Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпани „Мідний вершник”, „Синій птах”, флокс „Декабристи”.
8. Допущено пунктуаційну помилку в реченні
А Правду кажучи, його вабив не розкішний палац, а столітні дуби в лісі.
Б У поля виходжу і, здається бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу.
В Малоросійство багатонаціональне, так би мовити, його головну ударну силу становлять колишні українці.
Г Так чудно її звуть на ймення, що їй-богу, ніяк не второпаю.
Д Чи, може, у мене настав отой момент, коли чоловік сам собі дивується?
9. Вставні слова відсутні в реченні (розділові знаки вилучено)
А Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.
Б От бувало слухаю на відстані.
В Не раз бувало гірко нене.
Г Працювать працювать безумовно!
Д Люди одначе не розходяться.
10. Вставні слова є в реченні (розділові знаки вилучено)
А Прийшла нарешті і моя черга.
Б Одначе гризе він текст із книжки уперто й енергійно.
В Звір стояв нерухомо врешті переставив одну лапу, далі другу.
Г Та коли ти натомишся врешті від постійного протистояння?
Д І навіть найпрестижніший аршин не зміряє у тобі України!
Григорій Сковорода – одна з найпомітніших постатей української літератури. Він жив в період зародження капіталістичних відносин між Росією та Україною, під час кріпосницького гніту. Його обурювали тогочасні несправедливі порядки, прагнув змінити становище, коли дармоїди живуть за рахунок праці мільйонів знедолених.
Незважаючи на те, що його твори було заборонено друкувати, вони поширювалися за до листування. В них він розкриває питання про необхідність пізнати самого себе, про людське щастя, викриває і засуджує негативні риси людей, оспівує свободу. У своїх байках він підносить хороші якості людини : працьовитість, чесність, доброту, скромність та осуджує прагнення до багатства, високих посад, зарозумілість. Основними поняттями філософії і творчості Г.Сковороди є поняття «щасливої людини» та «сродної праці» - кожен повинен робити те, для чого народжений. Багато висловів Сковороди й на сьогоднішній час не втратили актуальності.
Так, у байці «Бджола і Шершень» автор викриває людей, які живуть за рахунок крадіжки чужого, лише для задоволення своїх потреб, примх. У цій байці показано, що у праці людина пізнає радість, а у безділлі – деградує.
У байці «Дві курки» розповідається про розмову між Дикою та Домашньою Куркою. Основна думка цієї байки : наука полягає не в знанні, а в роботі. Знання без діла – марна справа.
За своє життя він створив тридцять байок, які були високо оцінені Іваном Франком. Григорій Сковорода любив Україну та сподівався, що в майбутньому ми створимо краще суспільство, і що настануть кращі часи. "
Объяснение:
На мою думку, гідність людини полягає у її чесності, толерантності, внутрішній порядності та культурній поведінці. Це поняття тісно пов’язане з людяністю і відноситься до справжніх життєвих цінностей людини. Я вважаю, що людей, абсолютно позбавлених гідності, не існує. Якщо вони і є, наприклад, особливо небезпечні злочинці в тюрмах, то їх не можна вважати людьми. Скоріш, це звірі в людській подобі.
Гідність притаманна тому, що має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Така людина є справжнім патріотом своєї держави, вірним сином чи дочкою, гарним батьком або матір’ю, братом чи сестрою у власній родині. Саме на таких чоловіках і жінках тримається світ. Завдяки їм правда перемагає брехню, а добро обеззброює зло. Отже, у моєму розумінні, гідність людини полягає у морально-етичних принципах, затверджених суспільством. Мова йде про щирість, доброзичливість, співчуття та благородство. Треба з дитячих років дотримуватися еталонів правильної поведінки в суспільстві, а також виховувати в собі відповідальність — за свої слова, дії та вчинки.