нужно
Речення зі вставними і вставленими компонентами
та їх пунктуаційне оформлювання
1. Правильно розставлені розділові знаки в реченні
А Не ради сліз, і розпачу, й скорботи, і не в ознаку гіркого прокляття – фашизм і так уже проклятий всім світом, а задля слави нашого роду писано, і во ім’я любові, про цю високу смерть.
Б Він був маленький, незавидний, але з густою гривою і – як пізніше виявилось –разюче невтомний.
В Звали нашого діда як я потім довідавсь, Семеном.
Г Діти щойно, вона це добре пам’ятала! – були тут поруч.
Д Перед очима поета на зелених горах поставало „велике місто Київ” як називав його Шевченко.
2. Вставне слово є в реченні (розділові знаки вилучено)
А Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!
Б Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.
В Певно руїну та буря зробила?
Г Він знає це певно.
Д Його репліки і пропозиції були якраз до речі.
3. Вставне слово має значення впевненості в реченні
А У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть
люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.
Б Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи.
В У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.
Г Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли.
Д Видно, знову нам доведеться йти пішки.
4. Вставне слово має значення невпевненості в реченні
А Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну...
Б Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.
В І ось, нарешті, вершина.
Г На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила.
Д Там, кажуть, з гір усю країну видно.
5. Вставне слово виражає почуття мовця в реченні
А На станції Гребінка у вагоні, нарешті, по шало.
Б На щастя, підходив Андрій.
В Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали.
Г Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.
Д Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.
6. Вставне слово має значення послідовності викладу в реченні
А Хвала Богові, я вільна тепер.
Б Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія.
В Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса.
Г Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, по-друге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.
Д Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.
7. Правильно розставлені розділові знаки в реченні
А Дещо правда, піднялось із тії неслави.
Б Це була, так би мовити наша фамільна ворона.
В Одне слово летимо вже через Гімалаї.
Г Мужність, як правило – скромна.
Д Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпани „Мідний вершник”, „Синій птах”, флокс „Декабристи”.
8. Допущено пунктуаційну помилку в реченні
А Правду кажучи, його вабив не розкішний палац, а столітні дуби в лісі.
Б У поля виходжу і, здається бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу.
В Малоросійство багатонаціональне, так би мовити, його головну ударну силу становлять колишні українці.
Г Так чудно її звуть на ймення, що їй-богу, ніяк не второпаю.
Д Чи, може, у мене настав отой момент, коли чоловік сам собі дивується?
9. Вставні слова відсутні в реченні (розділові знаки вилучено)
А Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.
Б От бувало слухаю на відстані.
В Не раз бувало гірко нене.
Г Працювать працювать безумовно!
Д Люди одначе не розходяться.
10. Вставні слова є в реченні (розділові знаки вилучено)
А Прийшла нарешті і моя черга.
Б Одначе гризе він текст із книжки уперто й енергійно.
В Звір стояв нерухомо врешті переставив одну лапу, далі другу.
Г Та коли ти натомишся врешті від постійного протистояння?
Д І навіть найпрестижніший аршин не зміряє у тобі України!
Людина живе в оточенні тіл природи. Рослини дають їй продукти харчування, корм для свійських тварин, сировину для промисловості, речовину для виготовлення ліків тощо.
Тварини забезпечують людину цінними продуктами харчування. Вони є зручним видом транспорту у важкодоступних місцях земної поверхні (гори, пустелі) і в сільській місцевості. Хутро, шкіра та вовна деяких тварин забезпечують людину теплим одягом.
У давнину люди майже повністю залежали від природи. З часом, вивчивши природу, вони навчилися не лише пристосовуватися до неї, але й активно змінювати її в бажаному для себе напрямі. Вплив господарської та інших видів діяльності людини на природу зростає з року в рік. Доволі часто цей вплив завдає невиправних змін природі. Через активну й не завжди раціональну діяльність людина все частіше стає причетною до зникнення представників живої природи – тварин і рослин. Надмірне промислове будівництво, осушення заболоченої місцевості, вирубування лісів призводить до зникнення рослин і тварин на великих площах.
Господарська діяльність людини, як правило, негативно впливає на природу. Промислові підприємства забруднюють своїми відходами воду, повітря, ґрунти. Кількість викидів забруднюючих речовин за останні десятиріччя значно збільшилася. Наприклад, обсяг води, забрудненої промислово-побутовими відходами, становить понад 16 % річкового стоку. Спалювання палива призводить до щорічного викидання в атмосферу понад 1 млрд. тонн продуктів неповного згоряння. У великих містах щороку накопичується величезна кількість побутового сміття, знищення якого становить значні труднощі.
Основні райони забруднення – це міста й промислові центри. Зосередження промислових підприємств, сотень тисяч автомобілів на обмеженій території призводить до збільшення запилюження й загазованості повітря. Концентрація пилу в місті є в 150 разів вищою, ніж над океаном, і в 15 разів вищою від сільської місцевості.
Людина, втручаючись у природу, повинна пам’ятати, що природа залишається єдиним і незмінним джерелом усіх багатств, які потрібні людині для існування. Тому головний обов’язок кожної людини і всього суспільства в цілому – це дбайливе ставлення до природи, збереження представників рослинного і тваринного світу.
Зберегти природу, примножити її багатства – справа державної важливості. Тому й приймають у нашій державі закони на користь збереження природи. Важливу роль у цьому відіграють природоохоронні території. Це заповідники, національні парки й ботанічні сади, яких в Україні чимало. На цих територіях забороняється вести господарські роботи, полювати на тварин, збирати насіння й плоди рослин.
Запам’ятай! Людина – частина природи. Її життя, з одного боку, залежить від умов існування, а з другого – її діяльність впливає на них. Щоб зберегти життя на Землі, людина повинна охороняти природу.