Діалог на тему «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» пропоную скласти так: - Привіт, Марусю! Ви зустріли вчора твою старшу сестру? - Привіт, Галю. Так, зустріли. Хоч їй і добре живеться з чоловіком в іншому місті, вона всеодно сумує за матусею. - Мені здається, це у всіх так. Адже мама - найрідніша людина в світі. - І де б ти не був, рідна домівка там, де живе твоя мама. - Так. Важко і матусі без своєї дитини. Але вона ніколи в цьому не признається. І куда б дитина не йшла, мати завжди чекатиме на неї. - Не дарма є вислів: . «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…». - Згодна. Любов до матері відома кожній людині. Іноді без неї стає так тоскно... - Щаслива була тебе побачити. Дякую за приємну розмову та можливість подумати над важливими темами людського життя. Вибач, я маю бігти. - І тобі дякую. Успіхів!
1. Узлісся, наскрізь промите дощем та прочесане вітром, гривисто розгойдувалося, ніби голови коней у степу. 2. Застебнутий на всі ґудзики, туго підтягнутий, чистий, він стояв на бруствері, мов соняшник у цвіту. 3. Окрилений успіхом Дук, здавалося, ладен був зовсім забути образу й помиритися з Гонтарем. 4. Сонце ліньки встало з теплого кубла, воно, обважніле й заспане, нехотя лизало росу на лугах за річкою. 5. Відірвана від питомих джерел, полишена на саму себе, на власні сили, позбавлена будь-чи молода жінка не мала сподівань ні на що. 6. Сніг відразу замів їхні сліди і, ніким не помічені, вони промчали понад берегом ріки. 7. Обидва молоді і гарячі, вони настовбурчилися, як півні, і дивилися один на одного лихими поглядами. 8. Не раз його меч падав на голови ворогів , що, приваблені блиском золотого шолома, оточували його все тісніше. 9. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море. 10. Стояли дерева, повиті жовтою сивиною, а я їхав автобусом і дивився на хатки, розсипані на горбах, з віконницями та ганками, з білими стінами та пофарбованими рамами. 11. Схвильовані, піднесені, розбурхані під грім оркестру, ми кинулися до вагонів. 12. Захоплений роботою художник не помічав плину часу.
- Привіт, Марусю! Ви зустріли вчора твою старшу сестру?
- Привіт, Галю. Так, зустріли. Хоч їй і добре живеться з чоловіком в іншому місті, вона всеодно сумує за матусею.
- Мені здається, це у всіх так. Адже мама - найрідніша людина в світі.
- І де б ти не був, рідна домівка там, де живе твоя мама.
- Так. Важко і матусі без своєї дитини. Але вона ніколи в цьому не признається. І куда б дитина не йшла, мати завжди чекатиме на неї.
- Не дарма є вислів: . «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…».
- Згодна. Любов до матері відома кожній людині. Іноді без неї стає так тоскно...
- Щаслива була тебе побачити. Дякую за приємну розмову та можливість подумати над важливими темами людського життя. Вибач, я маю бігти.
- І тобі дякую. Успіхів!
Відповідь:
1. Узлісся, наскрізь промите дощем та прочесане вітром, гривисто розгойдувалося, ніби голови коней у степу. 2. Застебнутий на всі ґудзики, туго підтягнутий, чистий, він стояв на бруствері, мов соняшник у цвіту. 3. Окрилений успіхом Дук, здавалося, ладен був зовсім забути образу й помиритися з Гонтарем. 4. Сонце ліньки встало з теплого кубла, воно, обважніле й заспане, нехотя лизало росу на лугах за річкою. 5. Відірвана від питомих джерел, полишена на саму себе, на власні сили, позбавлена будь-чи молода жінка не мала сподівань ні на що. 6. Сніг відразу замів їхні сліди і, ніким не помічені, вони промчали понад берегом ріки. 7. Обидва молоді і гарячі, вони настовбурчилися, як півні, і дивилися один на одного лихими поглядами. 8. Не раз його меч падав на голови ворогів , що, приваблені блиском золотого шолома, оточували його все тісніше. 9. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море. 10. Стояли дерева, повиті жовтою сивиною, а я їхав автобусом і дивився на хатки, розсипані на горбах, з віконницями та ганками, з білими стінами та пофарбованими рамами. 11. Схвильовані, піднесені, розбурхані під грім оркестру, ми кинулися до вагонів. 12. Захоплений роботою художник не помічав плину часу.
Пояснення: