Наші предки шанували сонце. його проміння несло світло, тепло й радість. сонце дарувало врожай, за це йому були вдячні. як проникало сонячне проміння до домівки? звичайно, через вікна. коли в хатках наших предків з'явилися перші віконця, це були зовсім невеличкі отвори. щоб засклити їх, майстри розкочували скляну кульку. тому кожне віконечко було круглим. пізніше для одного вікна використовували вже чотири скляних кружечки. чотири їх було тому, що віконце вважали поглядом на всі чотири сторони світу. щоб до вікна увагу, його прикрашали. спочатку в ролі прикрас були витинанки зі шкіри. коли скло навчилися різати на квадрати, воно стало тоншим. на зміну шкіряним витинанкам прийшли паперові. для виготовлення витинанок брали папір, фарбували його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. папір складали учетверо. ножем або ножицями вирізали візерунки. багатокольорові витинанки виготовляли з білого паперу, а вже потім пензликом фарбували окремі деталі. на шибки витинанки наклеювали крохмальним клейстером.
Татове слово. слово батьків з давнини вважалось вершиною мудрості. через те, що наші батьки прожили вік , то вони краще знають як жити. вони мудрі поради, кажуть добрі слова, а якщо ви будете до них дослухатись , то зрозумієте, що то справді корисно- слухати батька й матір. тато для своїх дітей зазвичай стає прикладом. виховує їх так, аби вони стали гарними людьми. хоча, який батько не хоче, щоб його дитина стала вихованою та культурною людиною в нашому суспільстві? батько завжди готовий прийти на і словом і ділом. він, як особа чоловічої статі не буде довго ходити поблизу вашої проблеми, він буде твердо виконувати її з вами. можливо і не ділом, та добрим словом він завжди вас підтримає, та скаже те,що вам. він буде з вами поряд завжди, тому не варто соромитись,а варто просити, щоб тобі щось порадили твої батьки і нехай то мама, і нехай то тато…
