Мій дім-моя фортеця. Цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс. Коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім’ї. Але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні.
Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. Ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх до ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя.
У сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними.
Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків.
Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. Сім’я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. Так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям.
Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати
Щоб відповісти на питання, якою має бути справжня людина, спочатку пригадаємо, що означає слово "справжній". У цього слова є кілька значень, два з яких, найбільш вживаних, такі: "щирий, не вдаваний" і "такий, що відповідає певним вимогам, є взірцем, досконалістю, ідеалом чого-небудь".
Тобто, логічним буде припустити, по-перше, що "справжня людина" насамперед є щирою. Така людина не прикидається, наприклад, доброю, ввічливою, сміливою, розумною, тощо, а є такою. Лицемірна або підла людина не є "справжньою" людиною в цьому сенсі.
І, по-друге, "справжня людина" втілює в собі людяність. На мій погляд, у поняття "людяність" входить і гуманність, і доброта, і співчуття, і чемність, і доброзичливе ставлення до всіх оточуючих. Така людина просто не може бути агресивною або грубою, бо вона людина, а не мавпа, щоб не змогти стримати свої інстинкти або йти на поводуу поганого настрою.
Як говорив класик, "людина - це звучить гордо". Тому справжня людина залишається людиною за будь-яких обставин. Навіть коли бути нелюдом вигідніше, ніж бути людиною (а бували часи, коли так і було), справжня людина залишиться людиною. Справжня людина ніколи не поступиться своєю честю, совістю, гідністю, бо інакше вона перестане бути людиною. Як справжні люди, так і нелюди, зустрічалися завжди, за будь-яких часів і життєвих обставин, і хочеться вірити, що більшість людей серед нас завжди буде справжніми.
Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. Ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх до ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя.
У сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними.
Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків.
Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. Сім’я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. Так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям.
Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати
Щоб відповісти на питання, якою має бути справжня людина, спочатку пригадаємо, що означає слово "справжній". У цього слова є кілька значень, два з яких, найбільш вживаних, такі: "щирий, не вдаваний" і "такий, що відповідає певним вимогам, є взірцем, досконалістю, ідеалом чого-небудь".
Тобто, логічним буде припустити, по-перше, що "справжня людина" насамперед є щирою. Така людина не прикидається, наприклад, доброю, ввічливою, сміливою, розумною, тощо, а є такою. Лицемірна або підла людина не є "справжньою" людиною в цьому сенсі.
І, по-друге, "справжня людина" втілює в собі людяність. На мій погляд, у поняття "людяність" входить і гуманність, і доброта, і співчуття, і чемність, і доброзичливе ставлення до всіх оточуючих. Така людина просто не може бути агресивною або грубою, бо вона людина, а не мавпа, щоб не змогти стримати свої інстинкти або йти на поводуу поганого настрою.
Як говорив класик, "людина - це звучить гордо". Тому справжня людина залишається людиною за будь-яких обставин. Навіть коли бути нелюдом вигідніше, ніж бути людиною (а бували часи, коли так і було), справжня людина залишиться людиною. Справжня людина ніколи не поступиться своєю честю, совістю, гідністю, бо інакше вона перестане бути людиною. Як справжні люди, так і нелюди, зустрічалися завжди, за будь-яких часів і життєвих обставин, і хочеться вірити, що більшість людей серед нас завжди буде справжніми.