Людина, живучи на землі, має найтісніший зв'язок з фізичним світом, до якого належить половиною свого двоїстого буття. тому існування кожного народу домовляються місцевістю і якостями навколишнього його природи. тому в піснях народних видно природа тих країн, де народ жив; з них можна дізнатися, якою мірою він був в зв'язку з природою і які форми приймало людське співчуття до природи. і північ, і південь, і вершини гір, і брижах морів, і всі твори різноманітних кулеметів малюються в народних піснях. пісні фіна переносять нас в низенькі хати, закидали заметами; при світлі вогнища збирається весела родина розповідати і співати; на дворі свище буря, в'ється хуртовина, далеко виють голодні вовки, а тим часом в скромному і теплом куточку ви чуєте про чудеса заморських країн, про подвиги старих героїв. шотландець співає про своїх ясних озерах, про проваллях і водоспадах, про диких ланях, жителів грампіанських гаїв 34, про смутному плюскоті морських хвиль на утесістих берега. грека ви побачите, як сидів під олів'є, на заході південного сонця, в колі доброго сімейства: в уяві його славний в підмісячної олімп 35, хвилясті шістдесят дві ключа, сперечається з кіссавом, залишаючи лежати у попелі з неймовірними легкістю кидається юнак на хребет моря, розкидає могутні руки, як весла, груди його стає кормилом; в човен звертається легке тіло. думи українські заносять нашу уяву «на степу ордінські, шляхи кіліянські»; на неозорі рівнини, випалені пожежами; погляд ваш вабить безмежність, роздолля; дихання розширюється від вільного вітру пустелі. сумні могили - залишки невідомої старовини, темні ліси, далекі степи, швидкі води. дніпр широкий, буйний вітер, «яри глібокі, байраки зелені, смутна чайка », проголошуючи« зозуля, сізокрілі орли », кречети, що летять в тумані, який упав на долину і розстелили« по степу-полю »- ось образи, які степову життя козака. пісні сімейні оточують вас / 59 / іншими картинами: «вишневий садок», квітуча «яблуня, ставок и млинок, лугові верби, червона калина, зелена царина», над якою в'ється ластівки, «рум'ян рожа в огороді», чарівний блиск «місяця-перекроювання» , пісні солов'я, обтрушувати ранню росу з чагарників. але одними лише зображеннями не обмежується все поняття народу про природу. предмети природи, часто зустрічаються, не цікавлять народного уяви тому тільки, що очей безперестанку бачить їх. треба, щоб вони існували в повному сенсі цього слова, народ шукає в них життя, а не примар, хоче з ними повідомлятися не тільки тілесно, але й духовно. фізична природа пройнята творческою ідеєю, зігріта божественною любов'ю, одягнена в форми досконалості. кожне явище в ній не випадково, але має свій закон, що відкривається духом. у природі полягає для людини значення, стосовно його власної суті; людина бачить в навколишніх його предметах не одну грубу мляву матерію, навпаки, як би не видалено здавалося від його істоти якийсь твір рідної планети, - в людині є таємне око, яке бачить, що і груба матерія має зв'язок з духовним істотою; є таємний голос, який вказує, в чому полягає цей зв'язок. ось це свідомість духовного в тілесному і становить основу всього прекрасного в мистецтві. воно є ознака гармонії і любові, що існує між творцем і його творіннями. людина здатна любити тільки дух; тілесне саме по собі недоступно його серцю.
Не можу не погодитися (як і більшість людей) з думкою, висловленою бернардом шоу, про те, що вміння людини виносити самотність і отримувати від цього задоволення є великим даром, який у цьому світі не кожен здатний мати. тож далі спробую довести, що погляд на людську здатність насолоджуватися самотою як на неабиякий талант має під собою грунт. для цього передусім визначусь із тим, що я розумію під словом “самотність”. на мою думку, воно двоїсте за своїм значенням. з одного боку, ним позначають своєрідний стан людини, у якому та перебуває, відмежувавшись від інших із певних об’єктивних або суб’єктивних причин. цей стан характеризується тим, що людина позбавлена можливості або не має бажання спілкуватися з іншими особами, а тому змушена, так би мовити, обходитися власними силами – жити у своєму власному світі, покладатися лише на себе у вирішенні різних справ. у цьому значенні слово “самотність” уживають, наприклад, у такому контексті: “ця людина самотня, тобто перебуває в стані самотності”. з другого, – словом “самотність” позначають почуття людини. це почуття вона змушена переживати через стан самотності, через усамітнення. у такому разі найчастіше кажуть: “ця людина страждає від самотності, тобто зазнає душевних страждань, болю від того, що почуває самоту”.
