НУЖНО Визначити речення, в якому відокремлена обставина виражена іменником із залежними
словами.
A. У саду, якраз коло погребні, під яблунею, лежав у білій сорочці мій дід Семен.
Б. Веселка, виграючи розмаїттям кольорів, завжди викликала радість.
B. Створивши низку глибоких наукових праць, Олександр Потебня посів чільне місце в історії
світового мовознавства. Г. Співали пташки, славлячи весну.
2. Знайти речення, в якому одиничний дієприслівник не відокремлюється.
A. З кожним роком прощаючись важче залишити стареньких батьків.
Б. Білий димок хвилюючись здіймається догори понад чумацьким табором.
B. Світова зірка блідне й тремтить догораючи. Г. Дрібні хвилі темніючи зливалися докупи.
3. Указати речення, в яких виділені означення не відокремлюються.
A. Сонце вмило своє ще заспане від сну обличчя й розпустило промені.
Б. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини налитої зеленим хлібом.
B. Багрянець оточений снігом густішав ще більше.
Г. Виконані Оксаною Петрусенко народні пісні й оперні арії ввійшли до золотого фонду
української музичної культури.
4. Визначити речення з уточнюючим членом.
А. Володимир Іванович Вернадський, український учений, видатний натураліст і геніальний
мислитель, належить до когорти природодослідників, які прагнули осягнути суть світу загалом.
Б. Хто хоч один раз, нехай випадково, потрапив у масове сходження на Говерлу, більше вже
ніколи не зрадить цій горі.
В. Спочатку бачимо пологі округлі пагорби, а ще нижче - гори, хоча її невисокі, але дуже стрімкі.
Г. У 1937 р. українські археологи підняли з дна річки Буг, поблизу села Саботинівки, стародавній
човен.
5. Установити відповідність між реченнями й типами відокремлених членів.
A. Починаючи з часів Ярослава, Софія Київська стає важливим культурним центром
східнослов'янської держави.
Б. Київ, столиця України, - древній стольний град Київської Русі.
B. Софія Київська - джерело для пізнання історії нашої культури, зокрема мистецтва
Київської Русі.
Г. Серед інших речей під час археологічних розкопок виявлено сірі бляшки з фігурками чоловіків,
одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях.
Ґ. За порадою свого друга, відомого актора Сатира, Демосфен розпочав щоденну працю.
Д. Традиційний український костюм суттєво змінився з часів Київської Русі, зберігши
при цьому основні етнічні та регіональні риси.
Е. Кожен приходив подивитися на дивину, зроблену руками дівчинки.
6-7б. Прочитати текст. Записати його, розставляючи потрібні розділові знаки.
Визначити номери речень, ускладнених відокремленими членами.
C. Означенням. Б. Додатком. В. Обставиною.
1. Першим українським книжкам майже тисяча років! 2. До нас їх дійшло небагато зокрема
"Повість минулих літ" "Слово про Ігорів похід" "Слово про закон і благодать". 3. Давню історію
нашого краю ми знаємо передусім завдяки "Повісті минулих літ" написаній літописцем Нестором.
4. Хто ж такий Нестор і що це за повість? 5. Нестор-літописець жив у другій половині XI - на початку
XII ст. 6. Він присвятив своє життя релігійній справі до скону залишаючись ченцем Києво-Печерської
лаври. 7. Але монах насамперед як автор найдавнішого літописного зібрання "Повість
минулих літ", що проливає світло на нашу історію.
8. Трансформувати речення, ускладнивши відокремленими членами. Визначити вид їх.
Серж Лифар з походження був українцем, народився в заможній київській сімї Які гаї, хащі,
дрімучі ліси зможуть зрівнятися з вирощеним людиною садом?
9-10. Подані речення ускладнити вказаними відокремленими членами. Визначити їхню
синтаксичну функцію.
A. Означенням: Наше життя - це своєрідний храм
Б. Прикладкою: Імя Валерія Лобановського... відоме нині всій Україні.
B. Додатком: В інтернеті представлено безліч сайтів
Г. Обставиною: Наша дорога вела на південь
Ліричний герой – це суб'єкт ліричного твору, персонаж лірики. Великий поет, говорячи про себе самого, про своє я, говорить про загальне - про людство , бо в його натурі лежить все, чим живе людство. Таким був і ліричний герой Франческо Петрарки – ніби уособленням самого поета, до безтями закоханого у Лауру чоловіка.
Єдність "Канцоньєре" забезпечує єдність особистості ліричного героя, людини епохи Відродження, гуманіста. Хоча кожен твір, який увійшов у «Книгу пісень» цінний сам по собі, проте, він - частина цілої книги - ліричного щоденника її героя, людини нової епохи, чия людяність знаходиться і розвивається завдяки любові. Саме тому в «Канцоньере» входять твори, присвячені гострим політичним питанням сучасності. Ці події ліричний герой передає і оцінює з гуманістичних позицій. В любові до Лаури укладена вся краса, вся досконалість і вся суперечливість світу, саме ця любов відкриває ліричному героєві світ.
Головний герой «Канцоньере» - об'єктивний образ сучасника-гуманіста, наділеного новим баченням життя з тими протиріччями, які були притаманні епосі Треченто. Ліричний герой «Книги Пісень» усвідомлює суєтність земних радощів і при цьому не менш чітко усвідомлює марність своїх спроб повністю від цих радощів відмовитися і обрати шлях, що веде до порятунку на небесах.
В автобіографічній книзі прози «Моя таємниця» суперечка між Франциском і Августином про марність земного кохання закінчується таким підсумком: Франциск говорить, що не може приборкати своє бажання, а Августин відповідає: «Але, нехай буде так, раз не може бути інакше».
Ліричний герой – це суб'єкт ліричного твору, персонаж лірики. Великий поет, говорячи про себе самого, про своє я, говорить про загальне - про людство , бо в його натурі лежить все, чим живе людство. Таким був і ліричний герой Франческо Петрарки – ніби уособленням самого поета, до безтями закоханого у Лауру чоловіка.
Єдність "Канцоньєре" забезпечує єдність особистості ліричного героя, людини епохи Відродження, гуманіста. Хоча кожен твір, який увійшов у «Книгу пісень» цінний сам по собі, проте, він - частина цілої книги - ліричного щоденника її героя, людини нової епохи, чия людяність знаходиться і розвивається завдяки любові. Саме тому в «Канцоньере» входять твори, присвячені гострим політичним питанням сучасності. Ці події ліричний герой передає і оцінює з гуманістичних позицій. В любові до Лаури укладена вся краса, вся досконалість і вся суперечливість світу, саме ця любов відкриває ліричному героєві світ.
Головний герой «Канцоньере» - об'єктивний образ сучасника-гуманіста, наділеного новим баченням життя з тими протиріччями, які були притаманні епосі Треченто. Ліричний герой «Книги Пісень» усвідомлює суєтність земних радощів і при цьому не менш чітко усвідомлює марність своїх спроб повністю від цих радощів відмовитися і обрати шлях, що веде до порятунку на небесах.
В автобіографічній книзі прози «Моя таємниця» суперечка між Франциском і Августином про марність земного кохання закінчується таким підсумком: Франциск говорить, що не може приборкати своє бажання, а Августин відповідає: «Але, нехай буде так, раз не може бути інакше».