Нужно выбрать правильные ответы Творчість І. Карпенка-Карого, Б. Грінченка
1. Іван Карпенко-Карий прибрав собі псевдонім на честь:
а) драматичного персонажа і батька;
б) діда і брата;
в) сина і батька;
г) батька і матері.

2. Комедіями є такі п’єси І. Карпенка-Карого:
а) «Сто тисяч»
б) «Наймичка»;
в) «Суєта»;
г) «Хазяїн»;
ґ) «Мартин Боруля»;
д) «Безталанна».

3. «Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо,
тато. А ти все по-своєму… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене
хльоскаєш». Ці слова у п’єсі «Мартин Боруля» належать…
а) Степанові;
б) Мартинові Борулі;
в) Омелькові;
г) Миколі.

4. «Так ви зробіть у Мануйлівці бідність!» -пропонує в п’єсі « Хазяїн»
а) Феноген;
б)Ліхтаренко;
в) Пузир;
г) Зеленський.

5. Шахрайство Пузиря полягало в
а) купівлі фальшивих грошей;
б) переховуванні овець банкрота;
в) скуповуванні земель поміщика-сусіда;
г) видачі дочки за багатія.

6. Вкажіть жанри, що не належать до драматичного роду літератури:
а) трагедія;
б) комедія;
в) водевіль;
г)повість;
ґ) мелодрама;
д) драматична поема;
е) оповідання.

7. Чому Націєвський, герой твору І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля», втік
від нареченої, дочки Борулі Марисі?
а) він злякався Миколи, попереднього жениха Марисі;
б) вона виявилася не дуже багатою;
в) він подумав, що вона чекає дитину від іншого;
г) вона виявилася дуже некрасивою

8. 3 яким твором генетично пов'язана комедія І. Карпенка-Карого «Мартин
Боруля»?
а) «Хазяїн» І. Карпенка-Карого
б) «Шинель» М. Гоголя
в) «Міщанин-шляхтич» Мольєра
г)«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного

9.У жанрі повісті написані твори Грінченка:
а) «Дзвоник»; т) «На розпутті»;
б) «Сонячний промінь»; д) «Під тихими вербами»;
в) «Каторжна»; е) «Серед темної ночі»;
г) «До праці!»; є) «Без хліба».

10. «Більше працював, ніж жив» про Бориса Грінченка сказав..
а) Микола Чернявський;
б) Тарас Шевченко;
в) Іван Франко;
г) Іван Нечуй-Левицький..

Кожне покоління вважає своїм обов’язком навчити молодь, як правильно жити, в той самий час критикуючи іб життя. Це є закономірним процесом, адже кожне наступне покоління живе? існує у певному проміжку часу, який відрізняється від попереднього. Суспільство міняється, змінюються також пріоритети та моральні цінності.

Адаптуючись до суспільних процесів, кожне покоління створює свій захисний механізм та норми поведінки. В цьому випадку неминучими є певні протиріччя між батьками та дітьми. Те, що було нормою колись, перестає працювати сьогодні. І молодь, як ніхто інший, чутливо реагує на зміни в суспільно-культурних процесах. Саме тоді вона і стикається з певними проблемами, що їх має вирішити.

На перший погляд, сучасна молодь взагалі не має проблем. Вони ситі, задоволені та мають те, про що їхні батьки у цьому віці навіть і не мріяли. Але проблеми сучасної молоді існують, і вони глибші, ніж може показатися на перший погляд. На фоні великого вибору можливостей та засобів досягнення своїх цілей, а також беручи до уваги подвійну мораль сучасного суспільства, молодій особі дуже важко сформувати правильний світогляд, не скотившись до рівня примітивного споживача.

Сучасна молодь стикається з відсутністю прийнятних духовних орієнтирів, які поступово замінюються викривленими нормами життя, де все продається та купується, включаючи кохання та друзів. Водночас такі чесноти, як милосердя, духовність та чесність не поважаються та вважаються ознакою слабкості. У світі, де кожний сам за себе, де віртуальний світ замінює живе спілкування, відбувається відчуження між людьми та з’являється жорстокість.

В таких складних умовах, сучасна молодь дуже часто губиться та йде шляхом мінімального спротиву, деградуючи як особистість та роблячи своє життя неповноцінним. Але саме завдяки такій особливості молоді, як гнучкість поглядів, хочеться вірити, що у сучасного підростаючого покоління вистачить сил відрізнити істину від фальші та знайти вірний шлях, спираючись на багатовікову традицію своїх предків, щоб врешті решт стати достойним представником своєї країни.

Объяснение:

думаю

Театральне життя в Одесі веде свою історію з перших днів існування міста. Театр опери і балету по праву можна назвати старійшиною серед цілого ряду його культурних установ. Одеса отримала право будувати театр в 1804 році, а 1809 року він був вже побудований. 10 лютого 1810 року відбулося перша вистава – російська група П. Фортунатова поставила одноактну оперу Фреліха “Нове Сімейство” і водевіль “Утішена вдова”.

Будівля Одеського театру виконана в стилі віденського “бароко”, який був основним в європейському мистецтві з кінця XVI і до середини XVIII століття. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображає одну з муз – покровительку мистецтва Мельпомену. Трохи нижче розташовані скульптурні групи, також на сюжети із стародавньої міфології. Внизу, біля центрального входу, на високих постаментах встановлені дві скульптурні групи, які втілюють Комедію і Трагедію: зліва – фрагмент трагедії Евріпіда “Іполит”, справа – епізод з комедії Арістофана “Птахи”.Театр цікавий не тільки своєю архітектурою, але і багатою творчою біографією. Театру належить велика заслуга в розвитку музичної культури на Півдні нашої країни. Тут виконували свої твори П. І. Чайковській, Н. Ф. Римський-Корсаков, С.В.Рахманінов, Ежен Ізаї, Пабло Сарасате і інші. Виступали всесвітньо відомі артисти: Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Антоніна Нежданова, Леонід Собінов, Тітто Руффо, Баттістіні, Джеральдоні, танцювала перша балерина світу – Ганна Павлова. У 1926 році театру було присвоєноно звання “Академічний”.