У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.
Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.
Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".
Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:
Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.
Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:
Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.
1. До якого виду належить речення Весь день пробігали, готуючись до свята (За Д. Міщенком)?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
2. До якого виду належить речення Хвалою не нагодуєш (Народна творчість)
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Називне речення.
3. До якого виду належить речення Вересневий ранок?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Називне речення.
4. До якого виду належить речення Безлюдний, похмурий край?
А Неозначено-особове речення.
Б Узагальнено-особове речення.
В Безособове речення.
Г Називне речення.
5. До якого виду належить речення Поклонися матері і дому?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
6. До якого виду належить речення Треба жити словом (За А. Бортняком)?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
7. До якого виду належить речення Розумію все…?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
8. До якого виду належить речення Пахне в’ялою травою, квітами… (За О. Довженком)?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
9. До якого виду належить речення Скажу дідусеві про собаку (За М. Слабошпицьким)?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
10. До якого виду належить речення Їмо плоди із дерева незнання? (За Л. Костенко)?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
11. До якого виду належить речення Весною в селі встають рано (За Г. Тютюнником)?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
12. До якого виду належить речення Не варто навіть говорити?
А Означено-особове речення.
Б Неозначено-особове речення.
В Узагальнено-особове речення.
Г Безособове речення.
У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.
Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.
Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".
Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:
Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.
Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:
Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.
Объяснение: