НУЖНЫ ОТВЕТЫ НА ВСЕ ВО ЗА ОТВЕТЫ НА ВСЕ МНЕ Прикладка є різновидом: *
означення
обставини
додатка
підмета
2. Однорідні означення є в реченні (розділові знаки пропущено) *
На оповитому ранковим туманом озері закрякала дика качка.
Ніч широким вороним крилом огорнула степ.
Надворі вже стояла тиха зимова ніч.
Сірі ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли.
Над долинами стоїть сизий легкий туман.
3. Якою частиною мови є присудок у реченні: Слово – перше дзеркало духу. *
займенником
прикметником
числівником
іменником
4. Поширеним звертанням ускладнено речення: *
Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину;
Заплач, Матвійку, дам тобі копійку;
До тебе, Україно, моя душа лине.
Любі друзі, бережімо мову!
5. Двокрапку перед однорідними членами речення й тире після них треба ставити у варіанті (розділові знаки пропущено) *
Мемуари щоденникові записи листи усе це найглибші джерела історії України.
Полова буває у всякому ділі і в сільському господарстві і в літературі.
На столі лежить старовинна зброя іржаві шаблі пістолети стара рапіра патронташ та інше.
Все в золоті каштани й вербняки Святошин і Печерськ Березняки.
Усе навколо дерева птахи люди сповнене весняної пружної нестримної сили.
6. Вставне слово, що вказує на джерело думки, вжито в реченні *
Як море, в долині хвилюється хліб, налитий снагою землі, — здається, по ньому про могли б великі морські кораблі.
Не плакали друзі, бо сльози, як кажуть, солдати в обозі здають ще до першого бою.
Звичайно, ти закритись можеш планами, у лати справ сховать всього себе.
Можливо, колись я знайду свою гавань, де сонце ранкове розхитує гами.
Як без ночей нема світання, так без світань шляхи не ті, і якщо в муках є шукання, то значить, муки ті святі!
Відповідь на це запитання обов’язкова
7. Відокремлене уточнювальне означення є в реченні (розділові знаки пропущено) *
Розкішні здорові тополі густі аж чорні високо шуміли над дахами.
Неначе скарб дорогоцінний ми рідне слово берегли.
Уночі повалив сніг тихий густий.
Ходить вечір мрійний мій веселик по Дніпровій сивій ковилі.
Дорога освітлена місяцем як і раніше лишалася безлюдною.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Вступ, насправді, виявився нелегким, але їй до численні публікації творів у газетах, здобуте перше місце на обласній олімпіаді з української мови і літератури та ще рекомендація Спілки письменників, яку вона дістала як авторка-початківець.
Закінчивши у 1977 р. університет з червоним дипломом, вона працювала кореспондентом газети "Радянська Україна". Робота була цікавою і відповідальною, проте скоро письменниця стала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар'єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.
З 1995 р. Зірка Мензатюк — член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі "Соняшник" рубрики "Храми України", "Фортеці України", "Щоб любити", "Щоденник мандрівника"; з 2004 р. — автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів "АБЦ" Національного радіо.
Казки письменниці почали друкувати в журналах "Барвінок", "Соняшник", "Малятко", у закордонному журналі "Веселка", який виходив у США і Словаччині.
У 1990 році видавництво "Веселка" випустило її першу книжку казок "Тисяча парасольок". Невдовзі в тому ж видавництві вийшла друга книжка "Арніка" (1993) — казка про найчарівніше зілля Карпат. У видавництві "Лелека" побачила світ книжка "Мільйон мільйонів сестричок" (1999).
У 2002 р. як спеціальний випуск журналу "Соняшник" вийшла друком книга про найвідоміші церкви та монастирі України, адресована дітям, "Наші церкви: історія, дива, легенди", де у цікавій, доступній формі письменниця оповідає про різні стилі церковної архітектури, будову іконостаса, про чудові ікони України, найвизначніших українських святих, вміщує легенди і перекази, багато з яких на той час публікувалися вперше.
Не могла письменниця не написати і казок про Київ — нашу столицю — казкове місто, про яке складали казки ще за княжих часів. Всі ми їх знаємо: казку про киянина з Подолу Кирила Кожум'яку, про чарівницю Добраду та ін. І от у 2006 р. "Видавництво Старого Лева" надрукувало книгу під назвою "Київські казки". Цього ж року у видавництві побачили світ ще два видання письменниці — "Таємниця козацької шаблі" і "Казочки-куцохвостики", яке здобуло титул "Книжка року-2006" у номінації "Дитяче свято" і 3-тю премію київського ярмарку "Книжковий світ-2006" у номінації "Краща дитяча книга".
У 2007 р. у видавництві "Букрек" вийшла книга "Катрусині скарби", в якій письменниця знайомить юного читача з традиційним народним мистецтвом України. Цього ж року у видавництві "Грані-Т" побачила світ збірка казкових історій "Як до жабок говорити" про пригоди хлопчика-мрійника Іванка, якого називали чарівним не за те, що він умів робити чудеса всілякі, а тому, що вірив у них. Разом з ним можна навчитися говорити до жабок, равликів, ластівок та інших істот, зрозуміти, чому долиною цвіте бузьків вогонь, ведмежа цибуля та заяча конюшина.
У своїх казках Зірка пише про вічні цінності українського народу. У 2008 р. у видавництві "Школа" побачила світ її книжка "Макове князювання", в яку включено казки про наші свята, адже саме в них приховано багато казкового, чарівного! От хоча б перетворення звичайного яєчка в красуню-писанку, що несе на собі чарівні знаки. Про неї письменниця розповіла в казці "Писанка". Або звичай справляти на Великдень обновки, про який нам нагадує вірш Тараса Шевченка "На Великдень, на соломі". Чому їх справляли? Що вони значили? Про це — казка "Молоданчик". А хіба не варті казок свято Івана Купала, коли зілля набирається найбільшої сили, або повна краси й поезії Зелена неділя, в якій можна віднайти загублену гармонію життя, і Різдво та Маковія, і чимало інших свят. Вони прикрашали її дитинство, без них життя втратило б свої найяскравіші барви, тому бережімо їх!
Зірка Мензатюк — лауреат міжнародного літературного конкурсу у США, літературної премії імені Лесі Українки, Наталі Забіли.