Об’єднати прості речення у складнопідрядні 1. Я славлю сонце над землею.
Воно сяє тисячею вогнів.
2. У вікно вільно пливуть ніжні пахощі чорнобривців.
Ці квіти насадила перед хатою мати.
3. Вийшов у двір Петро і побачив велику крижану бурульку.
Вона звисала з даху.
4. Попереду за річкою танули ліси.
Вони тягнулися звідси і вгору понад
річкою.
5. За народними повір’ями, саме в ніч на Івана Купайла можна знайти таємничу розрив-траву.
Ця квітка вказує на різноманітні скарби.

Объяснение:

1. Вишивала (дієслово, присудок) мама (іменник, підмет), вибирала (дієслово, присудок), нитки (додаток, кого? підкреслимо так: _ _ _ _ чого?) ясні (означення, хвилястою лінією, які?), мов живі (означення, хвилястою, які?)

2. Як (займенник, обставина, як?, позначимо так: _ . _ . _ .) швидко (займенник, як?) плине (дієслово, присудок), час(іменник, підмет)

3.Намалюй(дієслово, присудок) мені (додаток, кому, чому?) ніч (іменник, підмет), коли (обставина) падають (що роблять, дієслово, присудок), зорі (іменник, підмет)

О. Вишня, із життям і творчістю якого ми розпочинаємо знайомство, писав: «Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати “Реве та стогне” та садити гопака, і не того, в кого прізвище на “ко”,— а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному і духовному розвиткові, бо ото і є справжні українці». Як актуально звучать ці слова і в наш час! Письменник обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх — то дошкульний, то доброзичливий, то гіркий крізь сльози, який завжди супроводжував наш народ у його багатостраждальній історії.