Об'едиате да речення таким чином, щоб одне з них стало вставним.
«До нашого вчителя приходило звичайно п'ять-шість учнів, які цікавилися біологією .
Це бувало щосуботи.»

1)Я розповім про українську мову.

На мою думку,рідна мова в житті людини,відіграе важливу роль.По тому на скільки добре людина розмовляе та знае рідну мову,е можливість визначити й якості людини:на скільки вона поважае свою рідну землю,своїх прадідів,яки воювали та вмирали за незалежність та можливість розмовляти на рідний мові.Нажаль багато українців,не розмовлють на рідній українській мові.Авжеш,я вважаю що не можна нав'язувати саме українську мову таким людям,але кожен без усіляких нав'язувань повинен хочяб знати та вміти говорити на рідній мові.Розмовляйте на рідній мові,поважайте її,адже якщо не маеш  поваги до рідної мови,нема поваги до людей,які цё мову відвоювали,нема поваги до України!.

2) На мою думку,"ДОБРОТА ,ПРАДА ,СПРАВЕДЛИВІСТЬ",написанні з великої букви,тому що,вони відіброжають найкращі якості  людини.Адже видношення до такої людини,також "велике".Така людина,ніколи не "опуститься" в очах інших людей,не буде для них низькою.Саме така людина,буде для усіх людей ВЕЛИКОЮ!

Наша українська мова , схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. У ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. Життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю ми знана однією з найбагатших, наймилозвучніших у світі. 
Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв українську мову з Піснею, уклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. Нас навіть на дивує, що «пісня» у поета — поняття власне, яке моє писатися з великої літери. «Пісня» у вірші Голобородька— це життя, історія, відбита у душі кожного українця. Саме тому ми «пісенними словами // і побратимами // у товаристві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань. 
Цей шлях навчив наш народ зброєю слова промовляти до недругів, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, бо говорить душа: 

...тож хай знають вороги, 
якими словами 
на самоті мовчимо. 

їх неважко почути, бо «кожне слово // нашої мови // записане у Літописі». І знову нас вражає, мов відкриття, поетове узагальнення-символ: «Літопис» — як сива історія, де слова вже мовчать, але надихають на Пісню сьогодення. Так і злилися у вірші В. Голобородька «Наша мова» слова Пісні зі словами Літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.