Обэднайте три цих текста в один) будь-ласка) текст № 1 в історичних і краєзнавчих музеях україни зберігається багато прикрас, предметів розкоші та вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення території україни до утворення київської русі. розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. у перший період (хіv — перша половина хvі ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина хvі — перша половина хvіі ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. на цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. речі виготовлялися для вжитку. третій період (друга половина хvіі–хх ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. різьблення по дереву було поширене в усій україні, особливо в лісовій смузі. ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. різьбленими були й полиці-мисники. особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. гуцульські майстри використовували і орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника (за в. скляренко). текст № 2 кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва україни. археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території україни виготовлявся ще в період неоліту. у давньому києві в х–хіі ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин. перший фаянсовий завод в україні було створено в 1799році у міжгір’ї під києвом. пізніше фаянсові вироби стали виготовляти у будах. у хіх столітті відкриваються приватні порцелянові заводи в чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом. косовські виробничо-художні майстерні художнього фонду україни виробляють кухонний посуд. для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. у місті косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. для оздоблення використовують ангоби і глазурі (за р. бардіною). текст № 3 початок скловиробництва на українських землях припадає на х століття. у цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли ліплення, витягування, розкачування. найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на чернігівщині (у хvііі столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), київщини, волині, де були для цього всі необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі. з хvіі ст. склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. у наш час раз на три роки міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців .

В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення території України до утворення Київської Русі.
Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. 
Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина ХVІІ–ХХ ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Займались також керамікою. Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин.
Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготовляти у Будах. У ХІХ столітті відкриваються приватні порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом.
Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі 
Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене в усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника
Не останнє місце займало і скловиробництво. Початок скловиробництва на українських землях припадає на Х століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у ХVІІІ столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі.
З ХVІІ ст. склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців .