Обставина, виражена дієприслівником, не відокремлюється в реченні (розділові знаки вилучено):
Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.
Пряме дерево і вмирає стоячи.
Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.
Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

"Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. "Так казав один з українських письменників. Україна багата своїми патріотами ! Відомими людьми ! Вони: Шевченко, Українка, ота ж Руслана та Клички - люблять свою державу, свою рідненьку неньку. Україну я люблю за те що вона моя батькивщина, за те що я народився на її землі, що я громадянин саме ціеї сильної держави! Україна багата не тільки відомими людми а ще й своєю родючою землею, корисними копалинами, рідкісними рослинами вона гордиться своїми портами і тваринницьким світом. Я пишаюся своєю державою і дуже її люблю. Я гадаю її є за що любити!

Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я)