Обставину виділено в реченні А. Робити добро - "почесно " Б. Стрижку" наголо" називають солдатською В. Брат пішов на стадіон "тренуватися " Г. Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує" кіно ".
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Іменник середнього роду Розклад відноситься до другого відміні і володіє закінченням -Е: Розклад-Розклади-розклад-Розклад-Розкладу-Розкладі. До речі, вельми поширена помилка - виділяти закінченням дві останні голосні, але то що добре для прикметників не завжди вірно для іменників, що і доводить схиляння слова.
Однокореневі словами виявляються: Розклад-Розписати-Писати-Письменник-Писемність-Лист.
Отже коренем слова буде морфема -ПІС-.
Далі виділимо в складі слова приставку рас, суфікс-а- від дієслова Розписати і суфікс іменника -НІ- (ний).
Отримуємо: РАС-ПІВ-А-НІ-Е (приставка-корінь-суфікс-суфікс закінчення), основа слова: РАСПІСАНІ-.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Іменник середнього роду Розклад відноситься до другого відміні і володіє закінченням -Е: Розклад-Розклади-розклад-Розклад-Розкладу-Розкладі. До речі, вельми поширена помилка - виділяти закінченням дві останні голосні, але то що добре для прикметників не завжди вірно для іменників, що і доводить схиляння слова.
Однокореневі словами виявляються: Розклад-Розписати-Писати-Письменник-Писемність-Лист.
Отже коренем слова буде морфема -ПІС-.
Далі виділимо в складі слова приставку рас, суфікс-а- від дієслова Розписати і суфікс іменника -НІ- (ний).
Отримуємо: РАС-ПІВ-А-НІ-Е (приставка-корінь-суфікс-суфікс закінчення), основа слова: РАСПІСАНІ-.
Объяснение: