Обведіть кружечком номери речень, які є безсполучниковими.
1. До мене мрія підійшла, поклала руку ніжно-ніжно (О. Олесь). 2. Сповзали сутінки, осінній вечір надходив несподівано і рано (Ю. Збанацький). 3. По цих непролазних пущах, можливо, ніколи не ступала людська нога (М. Коцюбинський). 4. Акації стояли в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (І. Нечуй-Левицький). 5. Горить жоржини цвіт прощальною красою, над садом золотим курличуть журавлі (В. Сосюра). 6. Ідуть дощі, холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю свої довгі коси (М. Коцюбинський). 7. Тільки яри та провалля, повні пітьми, туману й холоду, грізно чорніли геть навкруги (М. Коцюбинський). 8. Заглядає в шибу казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима (В. Симоненко). 9. За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі (Т. Шевченко). 10. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сіяють (Т. Шевченко). 11. Було ще рано; сині роси зблискували на травах; сонце заспане купалось на левадах (І. Цюпа). 12. Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний). 13. Знову осінь над гаями, жовтий лист сади встеля (Т. Масенко). 14. Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. Коцюбинський). 15. Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх, сама заснула коло їх (Т. Шевченко). 16. Вкусиш гіркого — пізнаєш ціну солодкого (Нар. творчість).
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.