Очі - ніби з весняної хмари: у них і подив від того квіту, що затоплює повесні цей підлісний масив міста, і якась сторож кість, яку можна побачити тільки в очах матері, і мудра задума, що вдягається десь глибоко барвою яблуневої пори золотої осені.
Зробити повний синтаксичний розбір речення

Прийшла чарівниця зима. У засніженому саду тихо , мляво . Чуєш : « Пінь – пінь , чержж ! » Це кричать птахи . Дзвінко , голосно . А потім так само проспівала : « Пили -пили- пили ! Ци -ци -ци -пі ! Ін -ча -ін -ча ! »Так звучить пісня синички . Але виразно чути й інша пісенька : « Чет- че! Пі -ю- ті ! Чи-чи – чи-чи »! Так співає чечітка . Обидві птахи сноровисто бігають по гілках . Синиця і влітку живе в саду , а чечітка прилітає тільки на зиму. Але це не заважає їм дружно жити і радіти сонячному зимового дню. Птахи – друзі саду . Вони вишукують шкідників на деревах і чагарниках і знищують їх у великій кількості. Це, мабуть , найкорисніші для лісу птиці – рухливі , спритні . Вони харчуються переважно комахами . Роздовбувати кору дерев , шукають і знаходять личинок шкідників. Синиці дуже прив’язуються до людей. У нашій країні широко поширена велика синиця , галка , московка . Найбільшу користь для саду приносить перша з них. Це осілий птах , що кочує лише частково. Гніздитися вона починає рано , коли ще лежить сніг і б’ють морози . Тому гніздо робить дуже тепле , вибираючи для нього місце в дуплах дерев , в щілинах колод дерев’яних будинків. Синиці завжди знаходяться в русі , але в холодну пору року не завжди здатні прогодуватися .. Тому багато їх гине від голоду і холоду. До перезимувати синичка просто – потрібно робити в годівниці і не забувати насипати в них корм. Годівниці можна робити різні , але хочеться , але хочеться , щоб у них були автоматичні годівниці , в які сніг не потрапляє. Зерно в них висипають відразу на 5 – 6 днів і навіть десять днів. Корм в такій годівниці не псується. Від того , як добре ми до синичка та іншим зимуючим поруч з нами птахам , залежить урожай плодових дерев у наших садах. Та й просто знати , що зробив добру справу , не дав загинути птахам , дуже приємно.

                                           Як я врятував кошеня
   Був осінній сонячний ранок. Тепло світило сонечко, ніжно віяв вітерець. Я прогулювався зі своїм другом і розмовляв про нового кошеня.
- Ех... Я так хочу собі пухнастого звіря у своїй хаті!...
- Нічого. Колись то тобі куплять кошеня. Можеш попросити своїх батьків про це.
- Хм... Ніколи і на думку не спадало просити батьків. Спробую!
   І пішли ми до моєї хати. Але сталося диво. Коли ми проходили огорожі наколо хати мого дідуся, ми помітили, що мале кошеня застрягло в огорожі. Напевно хотіло поїсти і подумало, що пролізе. Я закричав:
- Боже! Кошеня застрягло!
- Давай думати, як його звідти витягти.
   Біля нас була сокира і на щастя, загострена. Ми спочатку попередили дідуся про небезпеку, який згодився нам до хвилин витягували кошеня і ,нарешті, витягли. Купка шерсті ходила і мурликала біля мене.
   І от так я отримав те, чого сам і хотів