ОЧЕНЬ
18. Літеру с треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
А ..тоншити, ..почити, ..косити
Б ..кручувати, бе..коштовний, ..тихати
В ..сохнути, ..тушкувати, ..фотографувати
Г ..танцювати, ..шити, ..хлипнути
Д ..характеризувати, ..кошувати, ..цілити
19. Літеру е треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
А пр..солений, пр..непорочний, пр..дивний
Б пр..старий, пр..бережний, пр..святий
В пр..високий, пр..м’єра, пр..міський
Г пр..стол, пр..гарний, пр..чудовий
Д пр..гірклий, пр..гіркий, пр..кислий
20. Спрощення приголосних НЕ позначається на письмі в усіх словах рядка
А контрас..ний, хвас..ливий, совіс..ний
Б піаніс..ці, улес..ливий, хворос..няк
В турис..ський, шіс..надцять, якіс..ний
Г агентс..во, ненавис..ний, кіс..ці
Д пес..ливий, форпос..ний, випус..ний
21. Правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітива
А бачити – бачуть
Б клеїти – клеють
В дихати – дишать
Г вчитися – вчуться
Д гоїти – гоять
22. Правильно утворено форми ступенів порівняння всіх прикметників у рядку
А найдобріший, архіважливіший, більш дорогий
Б самий теплий, кращий, найбідніший
В найменший, менш солодкий, вужчий
Г найбільш вдалий, буланіший, стрункіший
Д більш гіркіший, ширший, найбільш поганий
23. Правильно узгоджено числівник з іменником
А півтора аркуші
Б два директора
В чотири мішка
Г два з половиною кілограми
Д три кілометра
24. Окремо з часткою не треба писати виділене слово в реченні
А Спотворено тоді пісні мої бриніли, оті нові, не/співані пісні.
Б Стільки ще пісень, ще стільки слів не/ска́заних у серці.
В То, бувало, не раз доводилося правити зароблене біля чужого порога, а це не/зароблена
плата сама приходить у двір.
Г Він не/поголений, на вигляд старіший, ніж на фотокарточці.
Д Серед пожовклого листу червоніли ніким не/зірвані яблука.
25. Граматично правильне продовження речення «Перебуваючи у Великоанадольському лісі,
…» наведено в рядку
А звірі не боялися підходити до нас близько.
Б нас здивувала історія його створення.
В ми незчулися, як запізнилися на автобус.
Г нас за відвідати музей.
Д школярам запропонували до лісникам.
26. Прочитайте речення (розділові знаки пропущено)
Зірки посходили (1) я й подалась навзгинці (2) мішечок за собою тягну (4) й радію (5) що
пшениця висока вигналась.
Ко́му треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ
А 1
Б 2
В 3
Г 4
Д 5
27. Складнопідрядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Скоро
сонечко день розбудить,.… вибрати
А усіх пригорне теплом своїм.
Б і люди поспішатимуть на поле.
В так що зустрічайте новий ранок.
Г прокинеться усе довкола.
Д торкнувшись промінням обличчя мого.
28. Неповним є речення
А Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом.
Б Над Івановою головою – величезні дуби, ялиці й берези.
В Світлі вчинки – то наші мечі.
Г Доросла пам’ять – то уже не слайди.
Д На грядках маки червоні сохнуть і хиляться від спеки.
29. Вставного слова НЕМАЄ в реченні (розділові знаки пропущено)
А Над самою річкою стояло здорове шатро мабуть якогось багатого цигана.
Б Бувають такі дні коли ви працюєте менше наприклад зимою отоді беріть у руки книжки та
читайте.
В А Галі Тимко по-перше не боїться а по-друге їй нема коли шукати його.
Г Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий.
Д Боярин очевидно завагався але лиш на хвилю.
Все може статися. Селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об*єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними нудними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об*єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». В крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені все найкраще, що мають.
Так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер*єрів або екзотичних пейзажів. Але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю? Думаю, що старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв*язок часів. Це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.
Старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. Сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.
Тож нехай буде селфі, воно з часом теж буде для когось родинним надбанням, реліквією. Але й сімейні фото мають зайняти почесні місця на шпальтах вашої галереї.
Дедушка говорит, что когда я был маленьким, мой родной город был таким же чистым, цветущим и радужным, люди улыбались друг другу, вместе ходили на демонстрации, убирали двор и сажали на клумбах красивые цветы. Я верю ему, потому что тоже люблю свой город. С ним связаны самые радостные воспоминания детства, начиная от копания в песочнице с другими малышами, и заканчивая воскресными походами в кино вместе с родителями.
В моем любимом городе много замечательных памятников, и говорят, что некоторые из них изваял известный архитектор, которому посвящено немало интересных статей в прессе. Старинных зданий на городских улицах немного, зато есть несколько просторных скверов и зеленых парков, где прогуливаются молодые пары и бегает забавная ребятня. Я тоже люблю проводить время в одном из таких парков, где стоят мраморные скамейки, летом искрятся радужные фонтаны, а зимой под ногами шелестит опадающая листва.
Я люблю свой город за широкие тротуары и белые бордюры, клумбы с цветочными композициями и особенно за гордый характер народа, передающийся из поколения в поколение. Здесь улицы и памятники названы в честь национальных героев, в центре по вечерам играют джазовые группы и выступают уличные музыканты. В одном из моих любимых скверов в теплое время года прогуливаются «живые» скульптуры, радующие детей и взрослых, а когда приезжает цирк – то воцаряется настоящее веселье.
Здесь я чувствую себя защищенным рядом с родственниками и друзьями, знаю каждый закоулок и, кажется, могу прочитать мысли любого человека. В темное время суток мы с друзьями часто садимся в троллейбус и едем вдоль тихих улочек навстречу приключениям. А по выходным собираемся во дворе, развлекаемся и общаемся друг с другом или посещаем местные музеи и картинные галереи.
А зимой, особенно, если вечером идёт снегопад, мой город превращается в зимнюю сказку. В такие вечера город как будто затихает, вместо шума становится слышно как падает снег, пушистыми хлопьями обрисовывая белыми контурами дома, припаркованные автомобили, скамейки и вывески городских магазинов.
Если бы мне предложили переехать в какое-то другое место, то я бы не согласился. Потому что мой родной город - самый лучший на земле, в нем выросли мои родители, начинаю взрослеть я, и когда-нибудь с удовольствием буду рассказывать своим детям о самом лучшем времени, перебирая детские воспоминания и памятные даты.