очень надо последнии отдаю

Улітку багато людей задіяні у праці на полі. Хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто гала за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: «Що може зацікавити у праці звичайного косаря?». Та чи знаєте ви — наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює  довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.

Що посієш, те й пожнеш (Нар. тв.). 2. Куди страшніша ворога байдужість тих, заради кого борешся (О. Бондарчук). 3. Ти знаєш, що ти — людина? (В. Симоненко) 4. Любая, милая, чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. 5. Ви знаєте, як липа шелестить?.. (П. Тичина). 6. Бачиш: між трав зелених, як грудочки, пташата (В. Підпалий). 7. Чого ви гудете так грізно? До моря, знаєте, вам зась! (І. Котляревський). 8. Якщо ви хочете від серця полюбити, навчіться спершу від душі прощати (протоієрей Роман). 9. Стоїмо, біжимо, летимо — і усе це на місці (Ю. Іздрик). 10. Ми не тонемо в воді, бо звичайні жолуді (О. Радченко). 11. Не можу забути! Не гоїться рана! (І. Франко).