ОЧЕНЬ НАДО Татари спинилися в степу біля могили, щоб поділити між собою ясир - захоплених під час набігу на села бранців. Не могли вони знати, що в землі на могилі закопаний козацький дозорець.
Виставляючи в степу сторожу, запорожці були змушені враховувати татарську ість і хитрість. Тому в могилах, поблизу місць, де вороги могли спинитися на довгий спочинок, козаки часом викопували простору яму для свого дозорця і, засипаючи її, лишали «продуви» («душники») –отвори для дихання. Верст за 30 від кожного закопаного дозорця чатував, чекаючи на умовний сигнал, дозорець-вершник. Отримавши такий сигнал, він чимдуж мчав до війська.
…Закопаний у землі дозорець чує крики ворогів, дівоче ридання, вигуки полонених чоловіків. Як хочеться йому вийти з ями, до й оборонити, але – не можна.
Ближче до ночі козак почув, що хтось вовтузиться в нього над головою. Стало душно в ямі: котрийсь татарин, влягаючись спати, затулив «душники». Якби хтось не покликав чи злякав вузькоокого, задихнувся б наш запорожець!
Дочекавшись, поки вороги поснуть, козак викресав вогонь, запалив просякнуту спеціальною сумішшю губку й на списі підняв її через «душник». Запалала губка, розсипаючи яскраві іскри. Це – умовний знак для побратима вершника. Та чи помітили? Удруге, а тоді втретє підносить козак запалену губку на списі через отвір.
Прокинулися од сну татари, заметушилися, кинулися до місця, де горіло. Запорожець спис утягнув назад у яму – і слід запав. Шукають татари – ніде й нікого. Перенишпоривши все, як закричать не своїм голосом: «Шайтан! Шайтан!».
Вершник же, побачивши сигнал, швидше поскакав до своїх. Налетіли козаки, розметали орду, визволили нещасних бранців.
Тільки битва скінчилася – кинулися козаки до могили. Дивляться, а місце, де закопаний козак, запало. Відкидали землю, але пізно. Ледь живого винесли з ями безталанного чоловіка, а на другий день віддав сміливець душу Богові (Сюжет О.Кузьмича).
МОЖНО ИСПОЛЬЗЫВАТЬ ЛЮБОЙ ВАРИАНТ
Варіанти ОБРАМЛЕННЯ:
а) розповідь постарілого побратима вершника про загибель героя-дозорця;
б) розповідь котрогось зі звільнених бранців односельчанам;
в) розповідь учителя школярам під час екскурсії біля могили в степу.
Що б було, якби всі тварини і риби, які живуть на нашій планеті вміли говорити? Для людини це було б з одного боку добре, а з іншого погано.
Добре тим, що звірі могли б до людям, підказати де пожежа, повінь або аварія. Ми б легко і швидко змогли б надати необхідну до Самотнім людям розмовляють тварини були б просто не замінні, разом не так страшно і самотньо. Вміючи розмовляти тварини нам сказали б де у них болить, ми змогли б швидше їх вилікувати і врятувати.
Але з іншого боку для нас це було б не дуже добре. Наприклад, щоб сказали нам тварини, яких ми вбиваємо, їмо, знищуємо заради заробітку і колекціонування? Щоб нам сказали звірі в зоопарку? Адже їм так хочеться бути вільними! Щоб сказали тварини та риби, які бачать, як ми забруднюємо їх місце існування? Люди, давайте думати про тварин, адже це наші менші брати!
Кожна людина має свою зовнішність, кожна людина індивідуальна.Має свої риси характеру,і відрізняється одна від одної зовнішнім виглядом.Я маю дуже гарну подругу - струнку,високу на зріст,з красивою фігурою.Вона має гарне русяве волосся,великі очі голубого кольору з густими віями.Обличчя кругле,на щічках гарні ямочки.Ніс витонченний,прямий.Вуста яскраво червоного кольору.І всю її зовнішність доповнюють брови темного кольору,які красивою дугою зігнулись на високому чолі.Дуже гарна і зворушлива,чуйна і добра!