ОЧень нужны ответы
8. Паралельний тип зв’язку речень наявний у фрагментові тексту
А Галілей народився в італійському місті Пізі 1564 року. Батько майбутнього
астронома, Вінченцо Галілей, з бідних дворян, був учителем музики, композитором,
знав математику й інші науки.
Б Галілео був найстаршим сином у сім’ї. Батько примушував хлопця грати на скрипці,
розучувати свої композиції, щоб син міг продовжити справу його життя.
В У 19 років він розробляє закони коливання маятника, а в 22 роки стає одним з
найвідоміших учених Італії. І це всього за 7 років від часу, коли він уперше
познайомився з математикою!
Г Тюрма, допити, погрози, тортури… Під страхом жахливої смерті 70-літнього
Галілео Галілея змусили зректися своїх наукових поглядів, визнати, що Земля – твердь
і не обертається навколо Сонця.
9. Вставне слово як засіб зв’язку речень у тексті вжито в уривку.
А А в університеті майбутнім лікарям серед інших навчальних предметів викладали й
математику. Нова, досі не знайома йому наука зацікавила юнака, і батько, бачачи
захоплення сина, порадив йому познайомитися з творами великих математиків
давнини Евкліда і Архімеда.
Б У 19 років він розробляє закони коливання маятника, а в 22 роки стає одним з
найвідоміших учених Італії. І це всього за 7 років від часу, коли він уперше
познайомився з математикою!
В І це всього за 7 років від часу, коли він уперше познайомився з математикою! У 25
років Галілео Галілей, медик-недоучка, людина, яка не мала вченого ступеня, очолює
кафедру математики в Пізанському університеті.
Г Хворий, змучений старець не витримав тортур. Але, кажуть, прочитавши текст свого
зречення, Галілей тупнув ногою й вигукнув: «І все ж вона обертається!»
10. Речення «Але, кажуть, прочитавши текст свого зречення, Галілей тупнув
ногою й вигукнув: «І все ж вона обертається!» виконує роль
А елементу розвитку дії
Б кульмінації
В розв’язки
Г епілогу.
11. Змоделювати й записати складне синтаксичне ціле, розташувавши речення у
правильній послідовності.(запишіть номери через кому)
(1) Молодий дубочок працівники заповідника «Чигирин» у Холодному Яру назвали
Правнуком. (2) Релікт колишніх деревостоїв росте в центрі масиву поблизу села Буда
Черкаської області. (3) Наразі у цього велетня з’явився правнук – дубок заввишки у
шість сантиметрів. (4) Найстарішим дубом України, як відомо, є 1100-літній «дуб
Максима Залізняка», одне з природних чудес України. (5) Це найбільше дерево в
Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі.
У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Перш за все, це те місце, де ми народилися і виросли, яке ні раз і не двічі ми проміряли своїми ногами. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити неможна, як неможна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене такою Батьківщиною є моя рідна Україна.
Я дуже люблю свою країну попри те, що може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірше умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.
На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде. Я вважаю, що зараз ніхто не має морального права кидати Україну напризволяще і тікати кудись за кордон. Адже там ми все одно нікому не потрібні і наше життя буде залежати лише від нас самих. А ось рідній Україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо поставити її на ноги зможемо тільки ми. На мій погляд, той, хто іде з країни, зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої Батьківщини. Вони напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого походження, перш за все, намагаються втекти самі від себе.
Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це Україна. Я дуже люблю свою рідну Україну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі і за щастя своїх співвітчизників. Я впевнений – труднощі мене не злякають.
Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні. Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і ти майже ховаєшся серед його колосків. І тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.
У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. Я один з українців, я громадянин України. Я тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю для своєї країни все, що від мене буде залежати.
Я впевнений, що українська держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо мужніти і рости разом з нею. Я щиро вірю в найкраще. А сьогодні я учень і повинен вчитися, щоб у майбутньому принести Україні якомога більше користі.
:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.
Объяснение:
автор - 0Nazarchik0