А Займенник - це частина мови, яка називає предмети, ознаки, кількість.
Б У реченні займенник може бути тільки означенням.
В Особові займенники вказують на приналежність предмета першій особі.
Г Неозначені займенники утворюємо від питальних за до часток.
Відповідь: Не знаю.
2. Означальний займенник ужито в реченні
А Весна - бажаний гість, її закликають дівчата піснями- веснянками (О. Воропай).
Б У кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).
В Учітеся, брати мої, думайте, читайте... (Т. Шевченко).
Г Падають тепло і глухо яблука в нашім саду (В. Сосюра).
Відповідь: Б У кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).
3. До одного розряду за значенням належать обидва займенники рядка
А абищо, який Б нічий, їхній В ти, вони
Г котрий, хто-небудь
відповідь: В(ти,вони)
4. Правильно написано всі займенники рядка
А казнащо, деяка, будь-кого, якого-небудь Б який-небудь, де-хто, будь-кого, хтось В будь-що, декого, аби-кому хто-небудь Г який-небудь, якоїсь, хтозна-кому, декому
Відповідь: В =
5. Три займенники вжито в реченні
А Добре того навчати, хто хоче все знати.
В Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
В Колена жаба своє болото хвалить.
Г У кого бджоли, у того й мед.
Відповідь: а)добре того навчати, хто хоче все знати.
6. Підкресліть займенники як члени речення. Визначте їхній розряд.
Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з нею. Ознайомлення з книгою розпочинається з титульної сторінки, де, звичайно, вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації.
До початку роботи з книгою також треба ознайомитися з анотацією, передмовою та вступною статтею, примітками й коментарями, словником важкозрозумілих слів, післямовою, біографічною довідкою про автора, покажчиками, списком літератури, резюме, змістом.
Анотація вміщується на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книги. Подібну до передмови роль відіграє в книзі вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставляться й розв’язуються в книзі. Її завдання – підготувати читача до ґрунтовного розуміння та засвоєння матеріалу. У наукових збірниках в кінці кожної праці іноді подається резюме – стислий висновок, перелік її основних положень.
Объяснение: 1. Правильним є твердження
А Займенник - це частина мови, яка називає предмети, ознаки, кількість.
Б У реченні займенник може бути тільки означенням.
В Особові займенники вказують на приналежність предмета першій особі.
Г Неозначені займенники утворюємо від питальних за до часток.
Відповідь: Не знаю.
2. Означальний займенник ужито в реченні
А Весна - бажаний гість, її закликають дівчата піснями- веснянками (О. Воропай).
Б У кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).
В Учітеся, брати мої, думайте, читайте... (Т. Шевченко).
Г Падають тепло і глухо яблука в нашім саду (В. Сосюра).
Відповідь: Б У кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).
3. До одного розряду за значенням належать обидва займенники рядка
А абищо, який Б нічий, їхній В ти, вони
Г котрий, хто-небудь
відповідь: В(ти,вони)
4. Правильно написано всі займенники рядка
А казнащо, деяка, будь-кого, якого-небудь Б який-небудь, де-хто, будь-кого, хтось В будь-що, декого, аби-кому хто-небудь Г який-небудь, якоїсь, хтозна-кому, декому
Відповідь: В =
5. Три займенники вжито в реченні
А Добре того навчати, хто хоче все знати.
В Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
В Колена жаба своє болото хвалить.
Г У кого бджоли, у того й мед.
Відповідь: а)добре того навчати, хто хоче все знати.
6. Підкресліть займенники як члени речення. Визначте їхній розряд.
Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
хто (підмет) розряд питально-відносний
тому (додаток) розряд вказівні
Як працювати з книгою
Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з нею. Ознайомлення з книгою розпочинається з титульної сторінки, де, звичайно, вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації.
До початку роботи з книгою також треба ознайомитися з анотацією, передмовою та вступною статтею, примітками й коментарями, словником важкозрозумілих слів, післямовою, біографічною довідкою про автора, покажчиками, списком літератури, резюме, змістом.
Анотація вміщується на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книги. Подібну до передмови роль відіграє в книзі вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставляться й розв’язуються в книзі. Її завдання – підготувати читача до ґрунтовного розуміння та засвоєння матеріалу. У наукових збірниках в кінці кожної праці іноді подається резюме – стислий висновок, перелік її основних положень.
Объяснение: