Якщо б я був президентом, я б встановив игрови майданчики у двори кожнойи школи, аби дитям було зручно займатися спортом. Також в школярив був би вибир - ходити до школи вранци, або писля обиду, урок скоротився би на 30 %, перерви на 50 %, домашне завдання стало би быльш стислим по обЪему, аби дити мали час займатися в секциях та ин. Я би зробив вихидний день у середу, щоб вчители та школяри змогли додатково видпочити. Бильше б не викладалось малювання, основи здоровЪя та ин., аби скоротити час дитей перебування у школи та не витрачати гос. бюджет на неосновни предмети. Писля закынчення року, кожному школяру давали б путивку в санаторий, або инши заклади оздоровлення.
Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав..Король Данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її, і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. Та таке траплялося рідко.Майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. Тому й гадки не мав, як так голодним бути.Та одного разу майстер каже королеві:Золото — цар, бо воно панує на землі.А Данило виправляє його:— Ні, чоловіче, хліб усьому голова.— Ні, золото і срібло, -— переконано наполягав майстер.Так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні.А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».Данило нічого не сказав. Але наступного ранку король був змушений виступити у похід. Король зібрав дружину і вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув.А в цьому королівстві існував закон: що за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть.Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав...Зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».Отак життя навчило.
будьласка якщо відповідь тобі до відміть її найкращою. Не вистачає до нового звання
Якщо б я був президентом, я б встановив игрови майданчики у двори кожнойи школи, аби дитям було зручно займатися спортом. Також в школярив був би вибир - ходити до школи вранци, або писля обиду, урок скоротився би на 30 %, перерви на 50 %, домашне завдання стало би быльш стислим по обЪему, аби дити мали час займатися в секциях та ин. Я би зробив вихидний день у середу, щоб вчители та школяри змогли додатково видпочити. Бильше б не викладалось малювання, основи здоровЪя та ин., аби скоротити час дитей перебування у школи та не витрачати гос. бюджет на неосновни предмети. Писля закынчення року, кожному школяру давали б путивку в санаторий, або инши заклади оздоровлення.
Відповідь:
Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав..Король Данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її, і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. Та таке траплялося рідко.Майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. Тому й гадки не мав, як так голодним бути.Та одного разу майстер каже королеві:Золото — цар, бо воно панує на землі.А Данило виправляє його:— Ні, чоловіче, хліб усьому голова.— Ні, золото і срібло, -— переконано наполягав майстер.Так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні.А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».Данило нічого не сказав. Але наступного ранку король був змушений виступити у похід. Король зібрав дружину і вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув.А в цьому королівстві існував закон: що за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть.Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав...Зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».Отак життя навчило.
будьласка якщо відповідь тобі до відміть її найкращою. Не вистачає до нового звання