Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. Невідомо, хто заронив у його дитячу душу таке бажання, але мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села, ледве закінчивши школу, помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Приходилося і голодувати, терпіти суцільне безгрошів"я, обходитися без необхідного. Але бажання вивчитись і наполегливість зробили свою справу: здолав він науку.
А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Тепер мого діда знає ледь не вся країна: він побудував найвеличніші споруди в багатьох містах не лише України, але й світу. Має за це державні нагороди, подяки й грамоти від самого Президента!
Отже, якщо спитати мого діда, в чому полягає його життєвий успіх, він вам скаже: будь наполегливим у досягненні мети, працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
Щастя – це максимально суб’єктивне почуття і у кожної людини шлях до нього є різним. Для когось щастя бути з рідними, бути багатим або просто займатися улюбленою справою. Мене ж щасливим робить сам процес життя.
Мені здається, що обирати головну ціль для свого життя і весь час про неї мріяти не дуже ефективно, адже коли мрії збуваються, люди часто розчаровуються, адже головної цілі вони вже досягли і тепер не знають, що ж їм робити далі. Натомість я намагаюсь насолоджуватися простими дрібницями, які змушують мене посміхнутися. Це може бути приязний пес на вулиці, гарна оцінка, смачна вечеря. Це все здається рутиною, але якщо подивитися уважніше, то саме ця рутина і складає більшість нашого життя. Саме тому дуже важливо навчитися радіти простим речам, адже вони завжди поруч і можуть з’явитися в будь-яку хвилину. Мабуть, кожен з нас хоч раз в житті потрапляв у ситуацію, коли він був засмучений, але один дружній жарт чи смішна картинка в інтернеті кардинально змінювали настрій. Це є гарним прикладом того, що почуття щастя можна отримати від будь-чого. Звичайно, усі люди різні й інтереси у всіх також різні. Наприклад, я люблю кататися на велосипеді та почуття швидкості робить мене щасливим, а ось мій друг Максим гарно грає на барабанах і стає дуже щасливим, коли має можливість виступити перед публікою.
Отже, щастя оточує нас всюди, проте не варто зациклюватися на тому, де ж його знайти, а слід просто насолоджуватися життям і щастя саме до вас прийде.
Также життя
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. Невідомо, хто заронив у його дитячу душу таке бажання, але мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села, ледве закінчивши школу, помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Приходилося і голодувати, терпіти суцільне безгрошів"я, обходитися без необхідного. Але бажання вивчитись і наполегливість зробили свою справу: здолав він науку.
А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Тепер мого діда знає ледь не вся країна: він побудував найвеличніші споруди в багатьох містах не лише України, але й світу. Має за це державні нагороди, подяки й грамоти від самого Президента!
Отже, якщо спитати мого діда, в чому полягає його життєвий успіх, він вам скаже: будь наполегливим у досягненні мети, працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
Щастя – це максимально суб’єктивне почуття і у кожної людини шлях до нього є різним. Для когось щастя бути з рідними, бути багатим або просто займатися улюбленою справою. Мене ж щасливим робить сам процес життя.
Мені здається, що обирати головну ціль для свого життя і весь час про неї мріяти не дуже ефективно, адже коли мрії збуваються, люди часто розчаровуються, адже головної цілі вони вже досягли і тепер не знають, що ж їм робити далі. Натомість я намагаюсь насолоджуватися простими дрібницями, які змушують мене посміхнутися. Це може бути приязний пес на вулиці, гарна оцінка, смачна вечеря. Це все здається рутиною, але якщо подивитися уважніше, то саме ця рутина і складає більшість нашого життя. Саме тому дуже важливо навчитися радіти простим речам, адже вони завжди поруч і можуть з’явитися в будь-яку хвилину. Мабуть, кожен з нас хоч раз в житті потрапляв у ситуацію, коли він був засмучений, але один дружній жарт чи смішна картинка в інтернеті кардинально змінювали настрій. Це є гарним прикладом того, що почуття щастя можна отримати від будь-чого. Звичайно, усі люди різні й інтереси у всіх також різні. Наприклад, я люблю кататися на велосипеді та почуття швидкості робить мене щасливим, а ось мій друг Максим гарно грає на барабанах і стає дуже щасливим, коли має можливість виступити перед публікою.
Отже, щастя оточує нас всюди, проте не варто зациклюватися на тому, де ж його знайти, а слід просто насолоджуватися життям і щастя саме до вас прийде.