Одного дня тихе болото ніби хтось збурив невідомо хто але всі його мешканці постійні й тимчасові гомоніли лементували галасували били себе в груди доводили одне одному і всім разом хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути скре ке ке скре ке ке розпиналася жаба скрекотуха я найкраще співаю мене все болото слухає я найвище стрибаю я найшвидше плаваю чекай но хитнула чубатою головою чапля що до того ніби дрімала а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч пхе та це зовсім просто жаба видряпалась на купину виструнчилась на одній нозі та не постояла й хвилини плюх у воду тільки кола пішли бу гу бу гу зареготав бугай теж мені артистка ось коли я заспіваю загуду аж шибки в селі деренчать деренчать це коли я співаю хіба ти так умієш др р др р обурився деркач та це ж відомо кожен перед усім себе хвалить тож знайте я співаю краще кі квік кі квік без мене болото не болото випнув груди кулик тоненька очеретина слухала ті розмови слухала і все нижче схилялася до води а ти чого мовчиш зачепив її вітер який усюди буває все бачить все знає бо я нічого невмію робити ла очеретина ет таке вигадаєш лагідно доторкнувся до неї вітер кожен щось та вміє тільки може нездугадується про те і він дмухнув на очеретину раз удруге і о диво тоненька очеретина несміливо ледь чутно забриніла пробуючи голос а далі заспівала заспівала

Я так зрозуміла, що треба було розставити знаки ?Якщо так, то ось..

Одного дня, тихе болото ніби хтось збурив невідомо хто, але всі його мешканці, постійні й тимчасові, гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди, доводили одне одному і всім разом хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути. Скре- ке- ке, скре- ке- ке, розпиналася жаба скрекотуха,- я найкраще співаю мене все болото слухає, я найвище стрибаю я найшвидше плаваю я... чекай но хитнула чубатою головою чапля що до того ніби дрімала, а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч?- пхе, та це зовсім просто. жаба видряпалась на купину, виструнчилась на одній нозі та не постояла й хвилини плюх у воду, тільки кола пішли бу- гу- бу- гу, зареготав бугай,- теж мені артистка, ось коли я заспіваю, загуду, аж шибки в селі деренчать, деренчать- це коли я співаю, хіба ти так умієш? др- р- др- р, обурився деркач та,- це ж відомо кожен перед усім себе хвалить, тож знайте, я співаю краще кі- квік- кі- квік, без мене болото- не болото, випнув груди. кулик, тоненька очеретина, слухала ті розмови, слухала і все нижче схилялася до води,- а ти чого мовчиш?-, зачепив її вітер, який усюди буває, все бачить, все знає,- бо я нічого невмію робити ла очеретина. ет таке вигадаєш- лагідно доторкнувся до неї вітер- кожен, щось та вміє, тільки, може, нездогадується про те-, і він дмухнув на очеретину раз, удруге і о диво. тоненька очеретина несміливо, ледь чутно забриніла, пробуючи голос, а далі заспівала, заспівала.