Односкладним називним є речення *
А У тихім сквері серед віт мармурова Венера.
Б Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.
В У синіх відрах листя лопушине.
Г Твої спогади світлі, але щемливі.
Д За вікном жоржини й чорнобривці.​

Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех  нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами.  Хмари, не закривайте небо сірим цупким покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим і лагідним якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!

Культура мовлення має велике национальне і соціальне значення. Вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальноі культури як окремої людини, так і суспільства в цілому, тому кожен з українців повинен дбати про чистоту мови.
Культура мовлення це дотримання мовних норм вимови: правильного наголосу, вживання слів, побудови висловів. А ще культура мовлення - це  точність, зрозумілість,  чистота, логічність, багатство і доречність мовлення.
Існують люди, яким чистота мовлення дається легше, ніж іншим. Це ті, хто виріс у культурному і освіченому середовищі. Є й такі, хто має лінгвістичні здібності. Всім іншим доводиться опановувати мову, працювати над її чистотою. І цей шлях не кожному здається простим. 
Суржик все ще панує в нашій мові. Треба визнати, що подолати його непросто. Хоча для цього лише треба відкинути лінощі і небажання вчитися рідної мови. Кожен українець повинен наполегливо і самовіддано працювати над вдосконаленням культури мовлення.