Односкладним є речення a бруньок квітневих молоді рої в сади травневі дружно перебрались б на полях хмельниччини ще зберігається чималий покрив снігу впро волинь говорять як про край лісів і озер глюдина – скарб, цінніший від усього
Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
Закінчилось літечко.На зміну йому надходить осінь.
Пташки готуються до відліту у вирій, теплі краї. Деякі уже відлетіли, а інші тільки збираються. Незабаром настане зима і у наших краях майже не залишиться птахів окрім снігурів та інших птахів які на зиму не відлітають від рудної батьківщини. Закінчиться прекрасний спів птахів.
Ось вона вже зовсім близько... Та це зовсім і не хмарка, а величезна зграя шпаків! Навесні та на початку літа вони живуть парочками, а зараз зібралися у зграї. Це вони готуються до відльоту в далекі теплі краї — у вирій. Та доки ще не настала пора відльоту, зграї шпаків цілими днями літають над полями, понад луками, шукають собі їжу.А як мине тиждень, другий, як вибілять перші заморозки поля та луки, — глядь, шпаків уже й нема! Значить, полетіли наші шпаки у вирій аж до наступної весни.
Ластівки є мандрівниками всїх країн.Тому вони відлітають най першими. Вони летять у теплі краї у вирїй. Вони відлітаюсь від нас, тому що їм нема чого їсти. Адже усі комахи ховаються під кору дерев,в опале листья. Тому нам слід з нетерпінням їх чекати.
По болоту поважно бродять лелеки дивлячись як на наших очах відходить літечко наступає осінь, а слідом за нею зима. Лелека-символ сімейного благополуччя,любові до батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки,ажде з давніх-давен вважають що лелека-священий птах , за розорення його гнізда - кара-пожежа. А ще лелека приносить до оселі немовлят...Лелека -символ вогню і сонячного світла.Вважають,що коли дівчина побачила високо в небі лелеку,то через рік вийде заміж. Свої прильотом лелека провіщає весну...
Ось уже наступає перша паморозь.На цьому літечко закінчилось і повернеться лиш наступного сезону. Земля починає замерзати починають приходити до нас вітри, дощі,зливи,грози…Не вспієш обернутися як все на вкруги покриється памороззю.
Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
Закінчилось літечко.На зміну йому надходить осінь.
Пташки готуються до відліту у вирій, теплі краї. Деякі уже відлетіли, а інші тільки збираються. Незабаром настане зима і у наших краях майже не залишиться птахів окрім снігурів та інших птахів які на зиму не відлітають від рудної батьківщини. Закінчиться прекрасний спів птахів.
Ось вона вже зовсім близько... Та це зовсім і не хмарка, а величезна зграя шпаків! Навесні та на початку літа вони живуть парочками, а зараз зібралися у зграї. Це вони готуються до відльоту в далекі теплі краї — у вирій. Та доки ще не настала пора відльоту, зграї шпаків цілими днями літають над полями, понад луками, шукають собі їжу.А як мине тиждень, другий, як вибілять перші заморозки поля та луки, — глядь, шпаків уже й нема! Значить, полетіли наші шпаки у вирій аж до наступної весни.
Ластівки є мандрівниками всїх країн.Тому вони відлітають най першими. Вони летять у теплі краї у вирїй. Вони відлітаюсь від нас, тому що їм нема чого їсти. Адже усі комахи ховаються під кору дерев,в опале листья. Тому нам слід з нетерпінням їх чекати.
По болоту поважно бродять лелеки дивлячись як на наших очах відходить літечко наступає осінь, а слідом за нею зима. Лелека-символ сімейного благополуччя,любові до батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки,ажде з давніх-давен вважають що лелека-священий птах , за розорення його гнізда - кара-пожежа. А ще лелека приносить до оселі немовлят...Лелека -символ вогню і сонячного світла.Вважають,що коли дівчина побачила високо в небі лелеку,то через рік вийде заміж. Свої прильотом лелека провіщає весну...
Ось уже наступає перша паморозь.На цьому літечко закінчилось і повернеться лиш наступного сезону. Земля починає замерзати починають приходити до нас вітри, дощі,зливи,грози…Не вспієш обернутися як все на вкруги покриється памороззю.