Односкладним узагальнено-особовим є всі речення, крім 1.У чужому домі не порядкуй.
2.День народження святкуватиму пізніше.
3.Держи кишеню і уста замкненими.
4.Свого щастя і колесом не об'їдеш.

Це був доже говіркий хлопчик з яким не всі хлопці полюбляли гуляти. Не всі розуміли його почуття гумору й інколи могли називати його жарти безглуздими й геть нікому не цікавими, але Дмитрик все одно жартував, вважаючи, що в нього це дуже добре виходить. Іноді він, навіть, уявляв себе великим майстром жартів і мріяв (як гадали всі) буди коміком в майбутньому, та чи це дійсно так ніхто ніколи не знав і ніхто ніколи в нього про це не питав. Може люди просто боялися смішної й геть безглуздої відповіді?!    

Дитя — це найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. "Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим", — писав Т. Шевченко. Чуттєвий обов'язок, що з дня народження існує між матір'ю та дитиною, дістає вічне відбиття у зворушливо щирих колисанках. Усю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невигадливі рядки і простеньку мелодію, яка супроводжувалась ритмом гойдання колиски. Монотонний тихенький наспів і пестливі слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'якенькими лапками підступає до мальованої колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик, голуби, ластів'ята і фантастичні Сонко і Дрімота в колискових піснях діють як люди, що цілком відповідають дитячому первісному світосприйманню. Ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять нас з побутовими речами і моральними цінностями, заохочують до працелюбності, порядку, доброти і справедливості. 

Ой спи, дитя, в колисочці, 

Як горошок в билиночці 

Буде вітер повівати 

Тай горошком колихати... 

Колискові пісні призначені тільки для одного слухача — дитини і мають тільки одного виконавця — матір або близьку людину.