Оформіть записки науковців у зв’язні тексти, використовуючи непряме цитування.

А) Л.В. Щерба [Щерба, с. 100-101]: слово – частина речення, яку ми можемо, не змінюючи значення, уживати самостійно, тобто у вигляді окремого речення.

Л. Блумфільд [Блумфильд, с. 23]: слово – мінімальна вільна форма; форма, яка має здатність вимовлятися окремо і яку не можна поділити на частини, компоненти, здатні вживатися у висловленні окремо.

О.І. Смирницький [Смирницкий, с. 105]: слово – лексична одиниця, характер якої визначуваний синтаксично.

Б) М. Грушевський [Грушевський, с. 75]: Нарід український не забув Богданови того добра, якого хотїв для України славний гетьман. Він оспівав Богданові дїла в піснях і думах, як нї одного з гетьманів. Він донїс сї піснї і думи до наших часів, як не донїс такої памяти нї про кого і нї про що в усїй історії українській!

І. Крип’якевич [Крип’якевич, с. 170]: Козацькі самостійницькі стремління заломлювались і безнастанно, повстання за повстанням спливали кров’ю, але ці змагання поновлювалися постійно з дедалі більшою енергією. У довголітній боротьбі витворився цінний державницький матеріал, що тільки чекав будівничого, який ужив би його для завершення будови. Цим будівничим став Богдан Хмельницький.

І. Огієнко [Огієнко, с. 48]: Революція на своє чоло поставила Богдана Хмельницького – пізніше гетьмана України, людину для свого часу, безумовно, сильну та надзвичайно талановиту.

Здавалося(дієслово, присудок), що(підрядний сполучниа) барвінок (підмет, іменник)і(сполучник) взимку (обставина)зеленіє(присудок, іменник), бо (сполучник підрядний) коли(сполучник) танули (присудок, дієслово)сніги(іменник, підмет), то(сполучник) на(прийменник) світ (обставина, іменник) пробивалися (присудое, дієслово) його (займенник, означення) цупке -означення, поикметник) зелене (прикметник, означення) листя(ім, підмет), не(частка заперечна) змучене (означення, прикметник)холодом(додаток, ім), не (частка)скалічене (дієприкметник, означення)морозом.(додаток, ім) СПР з підрядним означальним і підрядним обставинним причини.

Діалог про Шевченка- Привіт! Що читаєш? - Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися! - Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність. - Так, вірші чудові. Шевченко – справжній талант. Я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори! - Так! Хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та до у навчанні. - Так і було! Ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі. - Це правда. Проте сам Шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. Уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. Йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі. - Та й у нього самого доля непроста була. Мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою. - Поезія була його виразити свої думки, почуття, ставлення. Це те, чим Шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. Тобі ось який вірш найбільше подобається? - Ой, та я й не знаю, багато їх! «Лілея», «Сон», «Гайдамаки» та інші. А ти бачив картини Шевченка? Як тобі? - Бачив деякі, і картини, і малюнки. Вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. Він і портрети малював, і пейзажі. - Так, дійсно талановита людина талановита в усьому! Це викликає захоплення! - Згоден!