Охарактеризувати словосполучення за типом зв’язку, синтаксичних відношень, морфологічним вираженням стрижневого слова.
На засніженому подвір’ї, іти дорогою, сонце світить, місто Хмельницький, два продавця, змагання з тенісу, ішов не оглядаючись, сильніший від усіх, не приніс грошей, ключі від помешкання, погода гарна, ходити по гриби, їхати у Карпати, в осінньому лісі, голос матері, батько втомлений, гніздо соловейка, здобувати перемогу, двічі переписаний, йти до лікаря, схвильований почутим, хитав головою, занурився у воду, десь далеко, їхні висновки, дівчина-українка, зоряне небо, іде дощ, повільно їсти, сонце і місяць.

ось і настала осінь. пора, яку ще називають золотою.  

  довкола усе змінюється. осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. листя поволі опадає на землю. трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. горобці злітаються на червону горобину та калину.

  людям осінь принесла щедрий урожай. у садах і городах   доспіли овочі і фрукти.

  осінь можна назвати чарівницею.

***    

  чарівниця осінь усе змінює на свій лад. ось зелені листочки стали жовтими. а то й зовсім червоними. як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.  

    хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.

    у садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. на поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.

  по золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.  

    чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.

(ох разашрась)

 Ми вступаємо в життя в епоху інтенсивного розвитку не лише науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічного про­гресу: забруднення повітря, високий рівень шуму та радіації, страшні людські хвороби. Про це все я дізналася з газет, журналів, книжок, телепередач. Людству загрожує загибель у найближчі часи, якщо во­но терміново не змінить свого ставлення до природи, не переосмис­лить життєві цінності.

     Ця проблема цілком стосується і нашого міста. Дуже прикро ди­витися, як вирубають дерева перед будівлями, забруднюють колись квітучі зони відпочинку в парках. На мою думку, необхідно розроби­ти цілу програму щодо поліпшення стану екології в місті, займатися пропагандою зелених насаджень.

     Нещодавно у книзі «Твоя планета Земля» я прочитала про конкурси на краще подвір'я в Голландії. Являєте, там кожного місяця визначають переможців у такій номінації! Господарям присвоюють звання почесних мешканців міста і нагороджують премією для подальшого поліпшення паркових зон. А в Харкові ще в 1988 році відбулося перше в Україні дитяче природоохоронне свято — День деревонасаджень. У центрі міс­та було висаджено понад 5000 дубів, ясенів і кленів. Невже ми цього не зможемо зробити?! Отак, зібравшись гуртом, прибирати вулиці міс­та, садити дерева та кущі, а потім усе це дбайливо зберігати!

      Особисто мене ця тема настільки хвилює, що я навіть у створенні власного проекту (це було домашнім завданням з інформатики) зро­била студію флористики. Мені дуже хочеться, щоб наше місто було схоже на величезний сад, а в ньому жили щасливі люди. Але це все може статися тільки тоді, коли всі цього забажають і зрозуміють, що Земля не належить нам — це ми належимо до землi