Не всі успішні люди досягали своєї мети з до власних сил. Не потрібно пояснювати як багато зірок естради дійшли до своєї популярності. Але є дійсно такі Великі люди, які боролись за визнання і вони його отримали. До прикладу Т.Шевченко як доля його ображала, через скільки випробувань йому довелось пройти, як його принижували пани, забороняли займатися справою,яку він любив, всі його гнобили і лише деякі люди з таким же відкритим серцем і душею, не боялись читати його твори, прислуховуватися до них та вставати у бій за Батьківщину. Скільки їх було? Двоє, троє? Чи десятеро? Його вірші дуже актуальні в наш час і лише черз роки ми почали помічати якою сильною, вольовою і головне талановитою людиною він був. Ось його можна і поставити до прикладу як успішну,видатну людину,він проходив між краплинами дощу, підлаштовувався під різні ситуацій, йшов на компроміс, страждав, отримував покарання, але вершив своє діло мудро і беззаперечно.Але він не робив одного - він не кривив душею. Т.Г.Шевченко робив все від серця, писав те що є, небоячись мати неприємності та покарання.
Дійсно успішна людина, буде досягати всього сама, не буде прикидатися іншою, не буде підставляти заради цього інших людей, вона буде відкрита до небезпеки, пригод, неприємностей і буде робити це з чистою душею, знаючи, що за щастя ми маємо платити і ніхто не зможе зробити це за нас..
я вважаю,що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.
перш за все, це пов’язано з пріоритетами. у дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.
з часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. я справді була щаслива.
ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. думаючи про щастя, я завжди згадую маленького принца із однойменної повісті. маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. з появою квітки принц почав жити.
по-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. це надзвичайно сумно. для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. вони щасливі…
я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. мене це лякає. хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.
Не всі успішні люди досягали своєї мети з до власних сил. Не потрібно пояснювати як багато зірок естради дійшли до своєї популярності. Але є дійсно такі Великі люди, які боролись за визнання і вони його отримали. До прикладу Т.Шевченко як доля його ображала, через скільки випробувань йому довелось пройти, як його принижували пани, забороняли займатися справою,яку він любив, всі його гнобили і лише деякі люди з таким же відкритим серцем і душею, не боялись читати його твори, прислуховуватися до них та вставати у бій за Батьківщину. Скільки їх було? Двоє, троє? Чи десятеро? Його вірші дуже актуальні в наш час і лише черз роки ми почали помічати якою сильною, вольовою і головне талановитою людиною він був. Ось його можна і поставити до прикладу як успішну,видатну людину,він проходив між краплинами дощу, підлаштовувався під різні ситуацій, йшов на компроміс, страждав, отримував покарання, але вершив своє діло мудро і беззаперечно.Але він не робив одного - він не кривив душею. Т.Г.Шевченко робив все від серця, писав те що є, небоячись мати неприємності та покарання.
Дійсно успішна людина, буде досягати всього сама, не буде прикидатися іншою, не буде підставляти заради цього інших людей, вона буде відкрита до небезпеки, пригод, неприємностей і буде робити це з чистою душею, знаючи, що за щастя ми маємо платити і ніхто не зможе зробити це за нас..
ответ:
я вважаю,що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.
перш за все, це пов’язано з пріоритетами. у дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.
з часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. я справді була щаслива.
ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. думаючи про щастя, я завжди згадую маленького принца із однойменної повісті. маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. з появою квітки принц почав жити.
по-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. це надзвичайно сумно. для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. вони щасливі…
я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. мене це лякає. хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.
объяснение: