Окремо треба писати частку не з усіма дієприкметниками в рядку А не/дожата нива; книга не/прочитана; не/вишита сорочка Б не/здійснена мрія; не/спіймана риба; не/виголошена сьогодні промова В не/вимитий дочкою посуд; справа не/закінчена; час не/визначений Г не/допечений хліб; не/розкрита книга; не/зміряні глибини

Ліс (називний відмінок.).Він зачаровує оксамитовим килимом (орудний відмінок) моху (родовий відмінок),прозорістю (орудний) і незворушністю (орудний) повітря (родовий), неповторною красою. (орудний) Струнка береза (називний) у своєму одвічному сріблі (місцевий відмінок) вітально змахує шовковою хустиною (орудний), сосна (називний) спроквола погойдує міцним  гіллям (орудний).А плакуча верба (називний) водограйно струменить зеленою косою (орудний).Вона немов просить з радістю (орудний) і печаллю (орудний), гостинністю ((орудний)) і лагідністю (орудний), явленою в мінливому шелесткому поклоні (місцевий) :зайди у тінь (називний) мою, спочинь!

   Скласти діалог-розпитування, пов'язаний із життєвим досвідом пропоную так:
- Привіт, Оленко. Чого ти така сумна?
- Привіт, Мар'яно. Та в мене мама захворіла на грип, та й отримала ускладнення.
- Нічого собі, співчуваю. В мене колись була така сама історія. Після грипу я отримала запалення легень.
- Справді? І тобі вдалось вилікуватись?
- Як бачиш, стою перед тобою жива-здорова.
- А ти лежала в лікарні?
- Так, в нашій обласній інфекційній лікарні.
- І довго ти там перебувала?
- Так, досить довго. Близько двох тижнів.
- А чи висока в тебе була температура?
- Близько сорока.
- Нічого собі, в мами лишень до тридцяти восьмі піднімається. Може, обійдеться.
- Звичайно! Варто вірити, що все буде добре! Передавай мамі привіт, нехай одужує.
- Дякую тобі за підтримку. Можу я тобі подзвонити, якщо в мене виникнути питання щодо реабілітації?
- Звичайно, завжди до твоїх послуг! Щасти!