Темно в лісі. Молодий стрункий явір вкривши коріння оксамитовим мохом
високо сягає рябеньким стовбуром. Сягає, щоб зеленим верховіттям
осміхнутися до блакитного неба зкупатись в золотому промінні. Цікавим
оком поглянути на/широкий чудовий краєвид розмовитись з вільним
вітром...
Тихо в лісі. Повітря не дихне ніщо нешерехне жодна рослинка несхилилася
незлякає маленької комашки. Мов усе поснуло, мов зачароване. За те вгорі
йде гучна розмова вітру з лісовим верховіттям. Ось чутно, як несе вітер
якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком. Здалека чути глухий
гомін. Він наближається дужчає обхоплює верховіття. І здається, що
кожне дерево своїм листочком шепоче яке/сь чарівне слово. А ті слова
зливаючись в чудову гармонію шепотіння хвилею котяться далі
завмираючи в просторі... За першою хвилею котиться друга, третя...
Молодійний шелест листя. Чарівна музика молодого лісу...
ответ:Ранок народився вся в росах, у зелених буйнощах левад. Увесь край світився
могутніми соняшниками, що поверталися своїми тугими коронами для
цвіту. Картоплі по пояс. Усе буяло, все наливалося життєвою силою в цю
благодатну пору раннього літа. Земля ніби прагнула виявити свою нестримну
щедрість, порадувати людей усім найкращим, що тільки може їм дати.
Левади вабили холодками темнозеленими, водою ставків блищали,
розкидалися шатрами верб, яворів, кущами калини. У садках біліли хати
дивної краси. Що не хата - то мистецький витвір. Одна підвденна
яскраво червоним , друга – темно зеленим, та вкрита соломою, сусідня –
очеретом з чепурними китичками по краях. І всі хати білі, чисті, святкові,
для щасливого літа вони білились і зараз змагалися в красі
Объяснение:
Темно в лісі. Молодий стрункий явір вкривши коріння оксамитовим мохом
високо сягає рябеньким стовбуром. Сягає, щоб зеленим верховіттям
осміхнутися до блакитного неба зкупатись в золотому промінні. Цікавим
оком поглянути на/широкий чудовий краєвид розмовитись з вільним
вітром...
Тихо в лісі. Повітря не дихне ніщо нешерехне жодна рослинка несхилилася
незлякає маленької комашки. Мов усе поснуло, мов зачароване. За те вгорі
йде гучна розмова вітру з лісовим верховіттям. Ось чутно, як несе вітер
якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком. Здалека чути глухий
гомін. Він наближається дужчає обхоплює верховіття. І здається, що
кожне дерево своїм листочком шепоче яке/сь чарівне слово. А ті слова
зливаючись в чудову гармонію шепотіння хвилею котяться далі
завмираючи в просторі... За першою хвилею котиться друга, третя...
Молодійний шелест листя. Чарівна музика молодого лісу...
ответ:Ранок народився вся в росах, у зелених буйнощах левад. Увесь край світився
могутніми соняшниками, що поверталися своїми тугими коронами для
цвіту. Картоплі по пояс. Усе буяло, все наливалося життєвою силою в цю
благодатну пору раннього літа. Земля ніби прагнула виявити свою нестримну
щедрість, порадувати людей усім найкращим, що тільки може їм дати.
Левади вабили холодками темнозеленими, водою ставків блищали,
розкидалися шатрами верб, яворів, кущами калини. У садках біліли хати
дивної краси. Що не хата - то мистецький витвір. Одна підвденна
яскраво червоним , друга – темно зеленим, та вкрита соломою, сусідня –
очеретом з чепурними китичками по краях. І всі хати білі, чисті, святкові,
для щасливого літа вони білились і зараз змагалися в красі
Объяснение: