Я народилась та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Київ,Одеса,Харків,Львів,Полтава-казкові куточки нашої Батьківщини. Взагалі,кожне місто в Україні чудове,найгарніше. Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Про природу.
Природа одному мама, а другому мачуха.
Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.
На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.
Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, – так морська глибина.
Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.
Зимове сонце, як удовине серце.
Весняне сонце – як дівчини серце.
Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.
Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
Світить місяць, та не гріє.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.
Світить, та не гріє.
Київ,Одеса,Харків,Львів,Полтава-казкові куточки нашої Батьківщини.
Взагалі,кожне місто в Україні чудове,найгарніше.
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.