Твір "На кого я хотів бути схожим" пропоную скласти так: Я мрію бути схожим на батька. Мій тато - ідеал для мене. З дитинства він займався спортом. Це виховало в ньому безмежну силу волі та цілеспрямованість. Саме цих якостей мені інколи не вистачає. Татусь займається футболом і чітко знає, чого хоче від життя. Тато - голова нашої родини. Мене захоплює його мужність. Я вірю, що я колись навчусь так само відповідати за свої вчинки та бути щирим навіть із собою. Батько приділяє моєму вихованню чимало уваги і я за це йому щиро вдячний, адже таких відданих батьків мало. Я дуже люблю свого татуся і щиро мрію бути схожим на нього!
Проминуло багато часу з тієї пригоди. У нас почався урок української літератури. І того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка. Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила: – Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю: – Про що ти говориш? Аля спочатку оглянулась, а потім додала: – Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила: – Он як! Там стінгазета скраю лежить. Розгорнула її і сказала: – Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали. Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів. Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.
Я мрію бути схожим на батька. Мій тато - ідеал для мене. З дитинства він займався спортом. Це виховало в ньому безмежну силу волі та цілеспрямованість. Саме цих якостей мені інколи не вистачає. Татусь займається футболом і чітко знає, чого хоче від життя.
Тато - голова нашої родини. Мене захоплює його мужність. Я вірю, що я колись навчусь так само відповідати за свої вчинки та бути щирим навіть із собою. Батько приділяє моєму вихованню чимало уваги і я за це йому щиро вдячний, адже таких відданих батьків мало. Я дуже люблю свого татуся і щиро мрію бути схожим на нього!
Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила:
– Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю:
– Про що ти говориш?
Аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила:
– Он як! Там стінгазета скраю лежить.
Розгорнула її і сказала:
– Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.