У своїй передмові до українського видання творів Сект-Екзюпері Євген Сверстюк писав, що для утвердження своїх істин автор зробив усе, що міг; він їх вистраждав життям і створив у згоді з ними модель свого життя. І. О. Синиця пише, що мовна поведінка – це частина загальної поведінки людей і вона свідчить як про рівень розумового розвитку, так і про рівень виховання, вона репрезентує людину загалом. Улас Самчук якось писав, що він ставив раніше і зараз ставить собі досить, як на письменника, виразне завдання: хоче бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачив, чув, переживав
Дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. Та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. Але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними.На мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. До цієї думки буде доречним вислів Генріха Давида Торо: «Якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано».Варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. Можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.
Объяснение:
У своїй передмові до українського видання творів Сект-Екзюпері Євген Сверстюк писав, що для утвердження своїх істин автор зробив усе, що міг; він їх вистраждав життям і створив у згоді з ними модель свого життя. І. О. Синиця пише, що мовна поведінка – це частина загальної поведінки людей і вона свідчить як про рівень розумового розвитку, так і про рівень виховання, вона репрезентує людину загалом. Улас Самчук якось писав, що він ставив раніше і зараз ставить собі досить, як на письменника, виразне завдання: хоче бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачив, чув, переживав
Дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. Та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. Але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними.На мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. До цієї думки буде доречним вислів Генріха Давида Торо: «Якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано».Варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. Можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.