Подснежники, вестники весны, первыми вступают в единоборство с суровой зимой. Внезапно появившиеся среди снега, они представляют, зацветая, удивительное зрелище. Кажется, на землю наброшено белое кружевное одеяло, сотканное из пушинок снегопада и из бликов маленьких белых цветов. Очарованный ослепительной красотой подснежников, человек, увидевший эти цветы, не может оторвать от них взгляд.
Появятся проталины, и подснежник, раскачиваясь на тонком стебельке, начинает подпевать ручейкам. Цветы звенят, как колокольчики, чтобы разбудить природу, спящую крепким сном.
Сніг ще осідає, і поверх криги дзюрчить тала вода, але верба вже починає оживати. Із набухлих бруньок розпускаються ніжні й пухнасті котики. Так їх називають у народі. Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися. — Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи. Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну.
Подснежники, вестники весны, первыми вступают в единоборство с суровой зимой. Внезапно появившиеся среди снега, они представляют, зацветая, удивительное зрелище. Кажется, на землю наброшено белое кружевное одеяло, сотканное из пушинок снегопада и из бликов маленьких белых цветов. Очарованный ослепительной красотой подснежников, человек, увидевший эти цветы, не может оторвать от них взгляд.
Появятся проталины, и подснежник, раскачиваясь на тонком стебельке, начинает подпевать ручейкам. Цветы звенят, как колокольчики, чтобы разбудить природу, спящую крепким сном.
скажи я про цветок написал(а)
Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися.
— Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи.
Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну.