Прокидаюся зранку і бачу, що за вікном справжня зима, хурделиця. Відразу думаю, чим би зайняти себе в такий морозяний, лютий день, адже в школу іти непотрібно — там карантин, а вдома сидіти теж не хочеться, бо нудно. Тому зимовий день розпочинається у мене з теплого чаю з молоком і роздумів про вічне. Потім я, як кожний нормальний підліток, всідаюсь на зручний стілець і вдивляюся в екран комп’ютерного монітора. На диво, я завжди знаходжу силу відірватися від цього монстра і все ж домовитися з друзями про обов’язкову прогулянку на свіжому повітрі.
Хочу запевнити всіх, що зимовий день — то казка, яку не можна проміняти на комп’ютерні ігри чи соціальні мережі. Тільки уявіть, яка краса чатує на нас за розмальованими ранковим морозом вікнами: дерева в ошатних білих шубках, червоногруді снігурі та сміливі горобчики, стежки, вкриті білосніжною ковдрою і ще купа приємних зимових сюрпризів! І не такий страшний вже той мороз, коли так хочеться веселощів! Тому, зазвичай, в обідню пору ми з друзями виходимо на вулицю. І тут уже роби все, що душа твоя побажає! Хтось знаходить бабусині лижі і безупинно ганяє по витоптаних, відшліфованих зимових стежках, дехто дістає з-під дивану запилені ковзани і йде кататися на саморобну ковзанку в нас на вулиці, хлопці, як завжди, зцуплять звідкілясь шматок дебелого лінолеуму і з запалом по черзі спускаються з крутої гірки, малеча ліпить свого першого, але вже такого кремезного сніговичка, а дівчата, забувши про те, що вони завжди мають бути бездоганними, плюхаються в сніг і, розмахуючи руками і ногами, виводять силуети янголів. Щічки червоні, ніс замерз, ноги вже ледве ходять, але ти насолоджуєшся цим прекрасним зимовим днем, а оці маленькі проблеми просто не можуть тобі завадити. Як це прекрасно, відчувати себе таким щасливим! Та розвагам приходить кінець, адже втома все ж дає про себе знати. Але і це ніяк не може зіпсувати мені отой насичений емоціями морозяний день. Повернувшись додому, я ділюсь своїми враженнями і переживаннями з родиною, ми спілкуємося, обговорюємо цікаві питання або останні новини, з ними мені ніколи не буває сумно, адже найрідніші люди завжди розрадять і збадьорять. Я звикла завершувати такий насичений день у затишному кріслі з теплою кавою і ще не прочитаною книгою, це допомагає мені розслабитися і сповна насолодитися приємною вечірньою втомою.
Ось такий він: мій зимовий день. Тому не лякайтесь морозів чи несприятливої, як вам здається, погоди, а беріть санчата в руки і гайда з друзями на вулицю! Ніколи не втрачайте такої нагоди, можливо, таких зимових днів у вас більше не буде
Україна… В одному вже тільки слові звучить ціла музика краси і величі. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки… Україна – це розкішний вінок з рути та барвінку, що над ним світять яскраві золоті зорі. Ми — українці! І пишаємося цим не дивлячись на всі негаразди та непорозуміння. Ми живемо в Україні і любимо її гарну співочу мову, її прекрасних людей та її пишну природу. Наша країна красива і щедра. Кожен знає, що немає нічого милішого за рідну землю. Навіщо цуратися свого коріння? Своєї історіі? В наших силах зробити так, щоб ймення «українець» гордо звучало по всьому світі, щоб кожен міг пишатися, що він народився саме в цій державі — сильній і незалежній! Любіть Україну!
Прокидаюся зранку і бачу, що за вікном справжня зима, хурделиця. Відразу думаю, чим би зайняти себе в такий морозяний, лютий день, адже в школу іти непотрібно — там карантин, а вдома сидіти теж не хочеться, бо нудно. Тому зимовий день розпочинається у мене з теплого чаю з молоком і роздумів про вічне. Потім я, як кожний нормальний підліток, всідаюсь на зручний стілець і вдивляюся в екран комп’ютерного монітора. На диво, я завжди знаходжу силу відірватися від цього монстра і все ж домовитися з друзями про обов’язкову прогулянку на свіжому повітрі.
Хочу запевнити всіх, що зимовий день — то казка, яку не можна проміняти на комп’ютерні ігри чи соціальні мережі. Тільки уявіть, яка краса чатує на нас за розмальованими ранковим морозом вікнами: дерева в ошатних білих шубках, червоногруді снігурі та сміливі горобчики, стежки, вкриті білосніжною ковдрою і ще купа приємних зимових сюрпризів! І не такий страшний вже той мороз, коли так хочеться веселощів! Тому, зазвичай, в обідню пору ми з друзями виходимо на вулицю. І тут уже роби все, що душа твоя побажає! Хтось знаходить бабусині лижі і безупинно ганяє по витоптаних, відшліфованих зимових стежках, дехто дістає з-під дивану запилені ковзани і йде кататися на саморобну ковзанку в нас на вулиці, хлопці, як завжди, зцуплять звідкілясь шматок дебелого лінолеуму і з запалом по черзі спускаються з крутої гірки, малеча ліпить свого першого, але вже такого кремезного сніговичка, а дівчата, забувши про те, що вони завжди мають бути бездоганними, плюхаються в сніг і, розмахуючи руками і ногами, виводять силуети янголів. Щічки червоні, ніс замерз, ноги вже ледве ходять, але ти насолоджуєшся цим прекрасним зимовим днем, а оці маленькі проблеми просто не можуть тобі завадити. Як це прекрасно, відчувати себе таким щасливим! Та розвагам приходить кінець, адже втома все ж дає про себе знати. Але і це ніяк не може зіпсувати мені отой насичений емоціями морозяний день. Повернувшись додому, я ділюсь своїми враженнями і переживаннями з родиною, ми спілкуємося, обговорюємо цікаві питання або останні новини, з ними мені ніколи не буває сумно, адже найрідніші люди завжди розрадять і збадьорять. Я звикла завершувати такий насичений день у затишному кріслі з теплою кавою і ще не прочитаною книгою, це допомагає мені розслабитися і сповна насолодитися приємною вечірньою втомою.
Ось такий він: мій зимовий день. Тому не лякайтесь морозів чи несприятливої, як вам здається, погоди, а беріть санчата в руки і гайда з друзями на вулицю! Ніколи не втрачайте такої нагоди, можливо, таких зимових днів у вас більше не буде