ОТЧИЙ ДІМ (1) Старенький, підсліпуватий, сутулуватий, іноді навіть горбатий, але рідний, до болю рідний отчий дім. (2) Усе бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв: він нездоланий, як та земля, на якій він стоїть. (3) Він може десять раз погоріти дотла, але досить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя. (4) І знову підбілюють, підфарбовують, причепурюють його, обсівають мальвами, огороджують березовим тином або обносять лісою, і знову чистими вікнами він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять та ставлять нові доми. (5) Дуже старенький він і починає хилитися, а нового поставити ні за що — його нишком підпирають дубовими стовпами з тильної сторони, і він знову стоїть наперекір негодам. (6) Навіть коли руйнують його, то дещо беруть із нього для нового дому: так батько щось передає синові, а син — своєму синові. (7) Одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками стоїть отчий дім, як памятник тим, хто поселився в нім уперше. (8) І нехай ви живете в камяних палацах, нехай люстри сяють над вами, але якщо ви живете чесно і тому інколи буває вам трудно, то вам мило згадати осіннє бездоріжжя і той отчий дім, у якому починалось ваше життя. (9) Від вас залежить, що залишите своїм дітям, але не ганьте свого батька за скупість: він мріяв залишити по собі кращу спадщину. (10) Шануйте те, що він залишив, трудіться на більше і якщо не виходить вам жити в отчому домі (може, тісно, незручно там, а може, великі діла вершите вдалині від нього), то хоч поїдьте, погляньте, провідайте те подвір'я, в якому пройшли ваші перші весни: це вам згодиться для серця і для душі, для щоденної праці, бо, крім шаноби до людей, до людей, які породили вас, ви більше нічого не винесете з отчого дому. (11) Може, за це я і люблю його. (За В. Земляком) А) Укажіть складні речення, у яких поєднано безсполучниковий та підрядний звязок. Б) Укажіть складні речення з різними видами зв’язку. В) Виділіть речення із сурядним та підрядним зв’язком.

звертаючись до вивчення моди як соціально-психологічного явища, необхідно звернути увагу на тісний, історично сформовану взаємозв'язок між модою і масовою комунікацією. психологічні механізми і ефекти моди знаходять специфічне переломлення в змі, а мода, в свою чергу, є їм розширити свою аудиторію, а отже зайняти більш міцні позиції на ринку змі. можна сказати, що змі та мода взаємно "просувають" один одного.

чому на початку xxi ст., як і багато століть тому, модно бути стильним людиною? добре чи погано бути модником? чому людина перетворюється на раба моди? на ці питання намагаються відповісти багато.

безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без сполучників і сполучних слів: степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море. у безсполучниковому складному реченні між його частинами ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

кома ставиться, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій: весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

крапка з комою ставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки. ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

двокрапка ставиться, якщо:

- друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що). знаю: з попелу сходять квіти. вірю: з каменю б’є джерело.

- друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що): говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:

- зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, : мало прожити життя — треба життя зрозуміть

- друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення: на годину спізнишся — за рік не доженеш.

- у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині: защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

- відбувається швидка зміна подій: виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.