ОТЧИЙ ДІМ (1) Старенький, підсліпуватий, сутулуватий, іноді навіть горбатий, але рідний, до болю рідний отчий дім. (2) Усе бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв: він нездоланий, як та земля, на якій він стоїть. (3) Він може десять раз погоріти дотла, але досить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя. (4) І знову підбілюють, підфарбовують, причепурюють його, обсівають мальвами, огороджують березовим тином або обносять лісою, і знову чистими вікнами він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять та ставлять нові доми. (5) Дуже старенький він і починає хилитися, а нового поставити ні за що — його нишком підпирають дубовими стовпами з тильної сторони, і він знову стоїть наперекір негодам. (6) Навіть коли руйнують його, то дещо беруть із нього для нового дому: так батько щось передає синові, а син — своєму синові. (7) Одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками стоїть отчий дім, як памятник тим, хто поселився в нім уперше. (8) І нехай ви живете в камяних палацах, нехай люстри сяють над вами, але якщо ви живете чесно і тому інколи буває вам трудно, то вам мило згадати осіннє бездоріжжя і той отчий дім, у якому починалось ваше життя. (9) Від вас залежить, що залишите своїм дітям, але не ганьте свого батька за скупість: він мріяв залишити по собі кращу спадщину. (10) Шануйте те, що він залишив, трудіться на більше і якщо не виходить вам жити в отчому домі (може, тісно, незручно там, а може, великі діла вершите вдалині від нього), то хоч поїдьте, погляньте, провідайте те подвір'я, в якому пройшли ваші перші весни: це вам згодиться для серця і для душі, для щоденної праці, бо, крім шаноби до людей, до людей, які породили вас, ви більше нічого не винесете з отчого дому. (11) Може, за це я і люблю його. (За В. Земляком) А) Укажіть складні речення, у яких поєднано безсполучниковий та підрядний звязок. Б) Укажіть складні речення з різними видами зв’язку. В) Виділіть речення із сурядним та підрядним зв’язком.
Є такий вислів: “Краса врятує світ”. А я б хотіла його змінити: “Доброта врятує світ”. Мені здається, що найголовніша якість в людині – це доброта.
Ще в садку я грала з подружками, які ділилися своїми іграшками і я ділилася з ними. Нам було цікаво разом. А були й такі хлопчики, які забирали іграшки, ламали їх. Напевно, не було в них доброти. І інші діти плакали через них.
Адже коли людина добра, вона приносить радість іншим, а зла людина приносить тільки сльози і засмучення.
Коли я знайомлюся з іншими людьми, я дивлюся, чи добрі вони. Людина може мати гарну зовнішність або бути найрозумнішою, але якщо вона зла, я б не хотіла мати такого друга. Адже добра людина ніколи не кине тебе в біді.
Вона завжди протягне тобі руку до наш світ стає яскравішим і світлішим від таких людей і від їхніх добрих справ.
Світ без добра – це не світ. Тому що людина не може жити без добра, без посмішок, які дарують діти, без радості і веселого сміху. Життя без добра буде жорстоким, злим і нудним.
Добра людина не пройде байдуже повз бездомної собаки чи кошеняти, обов’язково
погодує. І навіть якщо у нього нічого немає з їжі, він приголубить тварину, тому що і тваринам в першу чергу потрібна ласка, турбот і увага потрібно намагатися все помічати. Наприклад, стоїть бабуся на перехресті і не може перейти дорогу. Треба ж їй до Бо старі люди стають як діти. От за дітьми доглядають мами і тата, а за людьми похилого віку хто? Ми зростаємо і повинні допомагати їм, тому що ми теж будемо колись як вони. І ще дуже важливо робити добрі справи і не чекати, що тобі щось дадуть за це, потрібно робити так, від душі.
І світ так влаштований: ти робиш добро, і добро до тебе повертається, ти здійснюєш зло, і воно до тебе повертається. Наш світ дуже мудрий. Треба жити і ставитися до всіх так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. І якщо ми будемо намагатися бути добрішими, то й люди і весь світ навколо нас буде таким же добрим і усміхненим.
Робити добро – це так Так що, люди, робіть добро, і воно до вас повернеться!
Объяснение:
Добро та зло – одвічна тема роздумів та суперечок між філософами, релігіями та звичайними людьми. Такі полярні, взаємовиключні категорії. Як і будь які протилежності добро і зло одне без іншого існувати не можуть. Уявіть собі світ, де не можна б було скоїти зло. У ньому б існування добра було б не помітне, а саме поняття беззмістовне. Бо добро це є вільний вибір на користь чогось хорошого.
Вибір можливий, коли присутні хоча б два варіанти. А якщо людина чинить добрі справи тому що не має можливості скоїти щось лихе, навряд чи можна розцінювати такий вчинок, як добро. Тут треба усвідомити весь ризик чинити добро та спокусу і солодкуватий присмак злого вчинку, зібрати свою волю, рішуче схилитись на користь доброго. За В. Ф. Гегелем зло необхідне як принцип суб’єктивної індивідуальності, котрий наша моральність має здолати, використавши усі ресурси духовного розвитку.
Іноді особистості, що тільки формується необхідно пережити, усвідомити зло певною мірою, для того, щоб відчути внутрішні межі моральності, та надалі твердо діяти за законами добра. Це працює як щеплення для душі, зазначають фахівці в області педагогіки.
Великий захисник гуманності та видатний педагог Януш Корчак писав: "Мій принцип – нехай дитя грішить. Бо ж у конфліктах із совістю і виробляється моральна стійкість". Але в набутті такого досвіду є і ризик, що людина схилиться на сторону зла. Вибір юної особистості значною мірою залежить від оточуючих її дорослих.
Зло неминучий чинник у нашому житті. Дитина не може оминути його і не повинна, оскільки, як говорилося вище, саме реально пережитий сором і не награний страх допомагають сформувати глибоку щиру моральну стійкість, силу волі, щоб сторонитися злого. Саме такі внутрішні якості, на відміну від зовнішньої, поверхнево слухняності, до людині в одвічній і нескінченній боротьбі зі злом.
Объяснение: