ОТВЕТЬТЕ якi прислiвники можуть утворювати ступенi порiвняння?
А) якiснi, відносні, присвійні
Б) якісно-означальні
В) обставинні часу
Г) обставинні причини та місця ​

Для чого ми вивчаємо рідну мову? Дивне питання. Вивчаємо, бо вона рідна, бо не можна жити у країні і не розмовляти мовою цієї країни. Ні, звісно, можна, але така людина не буде справжнім громадянином цієї країни. Можна не володіти мовою, якщо ти не плануєш тут жити, а так, у гості заїхав ненадовго.

До того ж, володіння рідною мовою не виключає вивчення інших мов. Скажу навіть більше: у теперішні часи володіти тільки одною мовою замало. Сучасна людина повинна володіти кількома мовами, щоб досягти успіху у житті. Наприклад, якщо твоя професія буде пов'язана з інформаційними технологіями, без знання англійської мови не обійтися. А з цими технологіями тепер пов'язане майже все. Алк це не означає, що якась з мов більше потрібна, а якась менше. Всі потрібні.

Объяснение:

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. 
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". 
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. 
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. 
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. 
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.