Ова – душа народу
Багато є таємниць і світі, і одна з найбільших з-поміж них
– мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби
розуміємо його. Проте все, що закладено в ньому
упродовж віків, нерідко не можемо повною мірою
видобути. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб
заховане у слові постало перед нами у всій красі, глибині
та неповторності.
З раннього дитинства і до глибокої старості людина
невіддільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що
вивищує людину над світом, робить її нездоланною в
пошуках істини. Розпочинається прилучення дитини до
краси рідної мови з милих бабусиних казок
і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок
пізнання. І завжди і скрізь наш учитель – мова.
Завдання:
1. Випишіть сполучники, укажіть, до якої групи за значенням
вони належать.
2. Назвіть речення, у яких сполучники вживаються для
зв’язку однорідних членів речення, а потім речення, де
сполучники служать для зв’язку частин складного
речення.
3. Поясніть правопис виділених слів.
4. Висловіть свої власні думки про значення рідної мови в
житті кожної людини. Складіть по 1 реченню,
використовуючи сполучники.
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить.
Вік живи - вік учись.
Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить.
Вченому світ , а невченому тьма.
Гарно того вчити , хто хоче все знати.
Голова без розуму , як ліхтарня без свічки.
Голова не на те , щоб тільки кашкет носить.
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Грамотний - видющий і на все тямущий.
Дарма , що малий , а й старого навчить.
Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться.
Дивиться рідко , та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного.
За битого двох небитих дають , та й того не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає , на чім світ стоїть.