Українці – народ, який дуже чутливо ставиться до всього “свого”. Особливо це стосується дому – своєї маленької Батьківщини. Її люблять, нею пишаються і нікому не дадуть образити поганим словом. Але ж не всі такі. І не всі розуміють цю дивну любов. І навіть якщо говорити не тільки про любов до Батьківщини, але й просто про любов до свого. Але чому так? Чому для одних своє – це щось особливе, сокровенне, надзвичайно цінне, а для інших – це щось звичайне і буденне?
Окрім своєї маленької (або і великої, чому ні?) Батьківщини, люди часто вважають “своїми” якісь звички, знання, поради і вислови. Часто можемо чути: “О, це він від мене взяв”, або “Ти цим у свого татуся”, “Донечка пече пироги як я – завжди смачно!”. Чому нам так важливо щось присвоїти? А тому, що вважаємо це своїм надбанням, скарбом і деякою особливістю і дуже тішимось, коли знаходимо однодумців, які теж вважають щось суто своїм.
Але коли знаходимо того, хто скаже: ” А чому твоє? Я це і від Михайла чув”, “Ну і що, я теж таку колекцію в дитинстві мав, але потім віддав сусідському хлопчику”, то це дошкуляє нам, а іноді й боляче ранить. Наші цінності, наше “своє” хтось бере і отак запросто знецінює. Ми починаємо захищати “своє” і наштовхуємось на ще більшу стіну непорозуміння.
Щоб не ставалося конфліктів інтересів, непорозумінь, які іноді зовсім легко розв’язати, варто зрозуміти, що “своє” – воно тільки для нас “своє”, а для іншого воно вже “чиєсь”. Звучить дивно, але це насправді так і усвідомлюється воно десь на підсвідомості. Оце “своє”, рідне ми осмислюємо і відчуваємо не так, як хтось інший, ми вкладаємо свій сенс. Але ж не варто забувати і про “чиєсь”, бо для когось оце “чиєсь” і є “своє”. Виходить якась плутанина між “своє” і “чиєсь”. Та це лише на словах. На підсвідомому рівні ми розуміємо всі відтінки цих явищ.
Тому, коли починаємо відстоювати або нахвалювати “своє”, пам’ятаймо, що своє рідне – своєрідне.
Вот набросала что в голову пришло. Надеюсь вам подойдет)
В наше время знания ценятся превыше всего. Печально то, что современные дети и подростки пренебрегают этим опираясь на то что "Оно мне не надо, и в жизни не пригодиться ". Ох, как же они ошибаются. Ведь намного приятнее прочитать ту или иную книгу, пополнить свой словарный запас, найти для себя что то новое и интересное, ведь если читать книгу принудительно и без интереса вряд ли вы что то запомните из прочитанного. Могу поспорить что большинство из вас никаких других книг кроме школьных в руки даже не брал. Это и плохо, ведь в зависимости от того как вы будете учить, читать и пополнять свои знания, от этого будет зависеть ваш авторитет в компании и там где вы находитесь. Сами посудите, с каким человеком вам будет приятнее и интереснее общаться: с тем кто кроме поверхностных слов и информации ничего не читал и не знает, или с тем, с кем можно общаться на разные темы и вести разносторонние разговоры? Так же все это зависит от рвения и желания достичь определенных знаний. Насколько ты хочешь изучать что то, столько и будешь получать взамен. Что можно сделать что бы было интересно учиться? Ну во первых хочу подчеркнуть что школа - не место для игр. Во вторых, что бы было интересно надо перестать лениться и не откладывать все на потом. Просто если у вас туговато с оценками начните просто систематически заучивать домашние задания (устные), учите теоремы и правила, запоминайте формулы и т.д. Согласна учиться на отлично не каждому дано, но если вы усердно будете добиваться этого, выкладываться по полной, то пусть и не на отлично но на хорошо вы уже написали. Никогда не останавливайтесь на достигнутом. Если у вас что то получилось, не останавливайтесь на этом и продолжайте идти вперед. И помните только желание к учебе и знаниям вам в дальнейшем.
Твір на тему: “Своє рідне своєрідне”
Українці – народ, який дуже чутливо ставиться до всього “свого”. Особливо це стосується дому – своєї маленької Батьківщини. Її люблять, нею пишаються і нікому не дадуть образити поганим словом. Але ж не всі такі. І не всі розуміють цю дивну любов. І навіть якщо говорити не тільки про любов до Батьківщини, але й просто про любов до свого. Але чому так? Чому для одних своє – це щось особливе, сокровенне, надзвичайно цінне, а для інших – це щось звичайне і буденне?
Окрім своєї маленької (або і великої, чому ні?) Батьківщини, люди часто вважають “своїми” якісь звички, знання, поради і вислови. Часто можемо чути: “О, це він від мене взяв”, або “Ти цим у свого татуся”, “Донечка пече пироги як я – завжди смачно!”. Чому нам так важливо щось присвоїти? А тому, що вважаємо це своїм надбанням, скарбом і деякою особливістю і дуже тішимось, коли знаходимо однодумців, які теж вважають щось суто своїм.
Але коли знаходимо того, хто скаже: ” А чому твоє? Я це і від Михайла чув”, “Ну і що, я теж таку колекцію в дитинстві мав, але потім віддав сусідському хлопчику”, то це дошкуляє нам, а іноді й боляче ранить. Наші цінності, наше “своє” хтось бере і отак запросто знецінює. Ми починаємо захищати “своє” і наштовхуємось на ще більшу стіну непорозуміння.
Щоб не ставалося конфліктів інтересів, непорозумінь, які іноді зовсім легко розв’язати, варто зрозуміти, що “своє” – воно тільки для нас “своє”, а для іншого воно вже “чиєсь”. Звучить дивно, але це насправді так і усвідомлюється воно десь на підсвідомості. Оце “своє”, рідне ми осмислюємо і відчуваємо не так, як хтось інший, ми вкладаємо свій сенс. Але ж не варто забувати і про “чиєсь”, бо для когось оце “чиєсь” і є “своє”. Виходить якась плутанина між “своє” і “чиєсь”. Та це лише на словах. На підсвідомому рівні ми розуміємо всі відтінки цих явищ.
Тому, коли починаємо відстоювати або нахвалювати “своє”, пам’ятаймо, що своє рідне – своєрідне.
В наше время знания ценятся превыше всего. Печально то, что современные дети и подростки пренебрегают этим опираясь на то что "Оно мне не надо, и в жизни не пригодиться ". Ох, как же они ошибаются. Ведь намного приятнее прочитать ту или иную книгу, пополнить свой словарный запас, найти для себя что то новое и интересное, ведь если читать книгу принудительно и без интереса вряд ли вы что то запомните из прочитанного. Могу поспорить что большинство из вас никаких других книг кроме школьных в руки даже не брал. Это и плохо, ведь в зависимости от того как вы будете учить, читать и пополнять свои знания, от этого будет зависеть ваш авторитет в компании и там где вы находитесь. Сами посудите, с каким человеком вам будет приятнее и интереснее общаться: с тем кто кроме поверхностных слов и информации ничего не читал и не знает, или с тем, с кем можно общаться на разные темы и вести разносторонние разговоры? Так же все это зависит от рвения и желания достичь определенных знаний. Насколько ты хочешь изучать что то, столько и будешь получать взамен.
Что можно сделать что бы было интересно учиться? Ну во первых хочу подчеркнуть что школа - не место для игр. Во вторых, что бы было интересно надо перестать лениться и не откладывать все на потом. Просто если у вас туговато с оценками начните просто систематически заучивать домашние задания (устные), учите теоремы и правила, запоминайте формулы и т.д. Согласна учиться на отлично не каждому дано, но если вы усердно будете добиваться этого, выкладываться по полной, то пусть и не на отлично но на хорошо вы уже написали. Никогда не останавливайтесь на достигнутом. Если у вас что то получилось, не останавливайтесь на этом и продолжайте идти вперед. И помните только желание к учебе и знаниям вам в дальнейшем.