Означення не містить речення А.Десь гонить вітер хмари пелехаті.

Б. Нові громи схрестились на мечах.

В. А степ уже сивий на поминках плаче.

Г. А небо синє і ясне.

Неузгоджене означення є у реченні
А. Стоять ліси смарагдово-руді.

Б. Я наварила м»яти, драголюбу.

В. Барикади поезії – проти бездумності.

Г. Задивляюсь у твої зіниці, молоді й тривожні, ніби рань.

Узгоджене означення містить речення
А. Давно не чути пісні солов’я.

Б. А небо чорне і порожнє.

В. Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.

Г. Весна така спокійна, синя.

4. Прямого додатка немає в реченні
А. Я наварила м’яти, драголюбу.

Б. Чи хоч пучечок тої калини мені на груди покладуть?

В. Позаростали рутою руїни.

Г. Ніч розкидає сріблястії шати.

5. Прямий додаток містить речення
А. Уже в дітей порозовіли личка.

Б. Дехто щастям своїм платив.

В. Простягнеш руку – і не видно пальців.

Г. Історії ж бо пишуть на столі.

6. Обставину часу містить речення
А. Я змалку знаю, де яке зело.

Б. Десь тихо жаби кумкають з болота.

В. А хто і сіно склав уже в стіжки.

Г. Весна прийшла так якось несподівано.

7. Обставину причини містить речення
А. На другий день були ми у печерах.

Б. Гризуть вудила коні з нетерплячки.

В. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

Г. Зазимую тут і залітую…

8. Обставину міри і ступеня містить речення
А. Тоді я двері відчинила в ніч…

Б. На другий день були ми у печерах.

В. Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту.

Г. Багато вітрів ло з того часу.

Мій обов'язок перед природою Мова землі Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна. А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене, я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків. Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим, хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду сумлінно виконувати. Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля — свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці дерева, молодики викидають свої недопалки. Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро повернеться добром

Осінь вже втрачає свої яскраві різнокольорові фарби і стає сіро-коричневою, дощовою і непривітною. Зараз особливо важко з раннього ранку вставати і кудись йти, тим більше бути бадьорим і жадібним до знань. Так що осінні канікули в самий раз!

Під час осінніх канікул я намагаюся як слід відпочити і відволіктися від навчання, щоб потім приступити до неї з новими силами. Замість цього я зазвичай займаюся тим, що приносить мені задоволення. Нарешті, приходить час навести ідеальний порядок в кімнаті, провідати бабусю і дідуся, зібратися з друзями і провести разом цілий день, слухаючи музику, дивлячись фільми та передачі, і не думати про домашнє завдання і завтрашньому ранньому підйомі.

Коли видається тепла і суха погода, я зазвичай вибираюся на прогулянку в парк. А якщо сонечко ховається від мене за хмарами, посилаючи замість себе дощ, то сиджу вдома або вирушаю в який-небудь центр розваг під дахом – в музей, на виставку, в кіно.