ПІДКАЗКА НЕПРАВИЛЬНО
ПРАВИЛЬНО
освоїти мову
Опанувати мову
BazΟυίπί πίπί
Заповіти дідів
Особовий приклад
Особистий приклад
Рахуватися з нугасою думкою
Зважати на чужу думку
120 Прочитайте речення. Зробіть лексичний розбір виділених слів
у вказаній послідовності. Скористайтеся поданим нижче зразком.
1. Журавлі кудись летіли, їх несли могутні крила. То летять
вони з чужини на кохану батьківщину (В. Сосюра). 2. І полоще чайка
в сонні крила, і згубився вітер вдалині (А. Камінчук). 3. А білий шлях
стеливсь і кликав у синю далечінь (А. Казка). 4. «Тепер головне —
свіжа сорочка і чиста совість», - усміхнувся тато (М. Стельмах).​

ответ:Я думаю, що писати грамотно потрібно з кількох причин.

По-перше, для того, щоб економити час інших людей. У нашій мові є багато схожих слів за звучанням, але абсолютно різних за змістом та написанням. Крім того, іноді заходиш в Інтернет і дивуєшся, прийшло повідомлення з текстом: «превед, кадила». Відразу ж здогадуєшся, що «превед» – це «привіт», а далі приходиш в ступор і намагаєшся зрозуміти, що значить друге слово, згадуєш, що в церкві є якесь кадило, з яким ходить священик і розмахує ним. Далі думаєш, може бути, це повідомлення написав якийсь сектант або масон, або це слово – якась новомодна лайка, а хвилин через п’ятнадцять доходить, що «кадила» – це «як справи». Для того, щоб не шокувати своїх рідних і близьких, економити їхній час і нервові клітини, просто необхідно писати грамотно.

По-друге, грамотна орфографія – це ознака освіченості людини, її культури. Потрібно писати без помилок, щоб тебе вважали освіченою, культурною людиною.

По-третє, правила орфографії придумали за багато років до нас, значить, це необхідно, значить, багато хто переконався на практиці, що без них не можна, як без законів у державі.

Грамота необхідна скрізь і всюди, і та людина, яка вміє правильно писати, завжди зможе висловити свою думку.

Объяснение надеюсь

Леся Українка — видатна українська поетеса. Це сильна, витривала, мужня жінка, котра пережила багато тяжких ситуацій. Вона завжди рівнялась на середньовічних лицарів і жила з однією фразою: «Убий, не здамся!» Усі свої переживання, почуття, думки поетеса залишала у віршах. Факти говорять, що Леся була закритою людиною, увесь біль тримала в собі, а згодом виливала в поезію. Навіть зі своєю мамою, Оленою Пчілкою, дівчина була не зовсім близькою, тому лише мистецтво. Вона обожнювала грати на фортепіано, та життя її повернулося так, що дівчина почала писати вірші.

Тяжкою була розлука Лесі зі своїм форпетіано. Хвороба прикувала дівчину до ліжка... Одного разу Леся навіть говорила, що, мабуть була б кращим музикантом, аніж поетесою, якби могла грати на улюбленому музичному інструменті. У вірші «До мого фортепіано» зі збірки «На крилах пісень» дівчина показала усі свої переживання через те, що більше ніколи не зможе грати. Вона звертається до фортепіано, жалкує, що більше не зможе виливати свої почуття в музику, хвилюється за те, що залишає музичний інструмент на самоті. Так, Леся була щирою зі своєю молодшою сестрою Ольгою, але ж найпотаєміше вона випускала із себе через мелодію. Музика неначе розуміла дівчину. Звуки фортепіано піднімали їй настрій, наштовхували на чудові спогади:

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

Неймовірно цікавою є й драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Авторка зображує два світи: людини й природи. Показує їх не тільки в гармонійних, а й в суперечливих взаєминах. Леся Українка возвеличує щире, віддане почуття кохання, красу людських взаємин, доброту, щирість лісової Мавки. У творі описані волинські ліси, їхня чарівність, казковість, загадковість, краса. Уся драма має дуже багато символів. Персонажі, деталі, природа є знаками певних духовних станів. Наприклад, Перелесник і «Той, що греблі рве» символізують молодість, волю, піднесеність; Водяник нагадує про старість і поміркованість. Столітній величезний дуб на галявині біля Лукашевої хати — символ єдності людини й природи. Отож зрізавши й продавши цей дуб, мати й Килина тим самим остаточно позбавляють себе можливості влитися в гармонію світу, тобто сягнути щастя. Дуже майстерно жінка охарактерезувала всіх героїв за до багатьох художніх засобів.

Іван Франко говорив: «Читаючи м’які та рознервовані або холодно-резонерські писання сучасних молодих українців-мужчин і порівнюючи їх з тими бадьорими, стильними та смілими, а притім такими такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що вона хвора, слабосила дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну. Але проте вона дівчина, у неї є м’яке жіноче серце…» І справді, з одного боку страшна хвороба багато чого забрала у Лесі, зокрема гру на фортепіано, — дівчина була дуже слабкою фізично. З іншого ж боку, навіть не кожен чоловік витримає стільки, скіки витримала ця мужня поетеса. Думаю, актуальність її творчості не згасне ніколи. Авторка віршів піднімала теми, котрі будуть цікаві кожному й завжди.