Повага, пошана-це соціальна категорія, что відображає оцінку почуття гідності, віщості, більшої ідеальності того, на кого спрямована дана оцінка. Вона базується на візнанні високих якости кого-небудь чи чого-небудь, відносно якіх проводитися ця соціальна оцінка. Тобто ми оцінюємо іншу людину за цімі Поняття и вірішуємо, чи заслуговує ця людина на нашу повагу. Думаю, буде Доречний згадаті прислів'я: «З Яким хліiбом ти до людей, з таким и смороду до тебе». Тобто, дере за все, нужно навчітіся поважаті других. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім Собі поваги до оточуючіх нас людей буде таким: навчітіся слухати (НЕ перебіваті посеред розмови) співрозмовніка, внікаті у Зміст Розповіді, підтрімуваті розмова Власний Доречний реплікамі, віявляті доброзічлівість, посміхатіся. Если ви на работе сумлінно Вікон свои обов'язки. Если ви учень - вчіться у повну міру Власний сил. I, Архів НАЙГОЛОВНІШЕ, - Ніколи НЕ прініжуваті людину ні у вічі, ні поза спиною.Tількі такою поведінкою ви показуєте людіні свою повагу до неї. Якщо ви, за обмеження хорошого виховання, що не вмієте гідно поводітіся з людьми, спокійно, по-діловому, по суті и віважено вести розмови, щось не дівуйтеся, что даже у якості якогось "великого перевіряючого" невдовзі у відповідь на вашу невіхованість ви, як мінімум, одержите великий букет зневагі, непріємного чоловiка недовірі, а то ще й віслухаєте цілий ряд реплік.
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".
Повага, пошана-це соціальна категорія, что відображає оцінку почуття гідності, віщості, більшої ідеальності того, на кого спрямована дана оцінка. Вона базується на візнанні високих якости кого-небудь чи чого-небудь, відносно якіх проводитися ця соціальна оцінка. Тобто ми оцінюємо іншу людину за цімі Поняття и вірішуємо, чи заслуговує ця людина на нашу повагу. Думаю, буде Доречний згадаті прислів'я: «З Яким хліiбом ти до людей, з таким и смороду до тебе». Тобто, дере за все, нужно навчітіся поважаті других. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім Собі поваги до оточуючіх нас людей буде таким: навчітіся слухати (НЕ перебіваті посеред розмови) співрозмовніка, внікаті у Зміст Розповіді, підтрімуваті розмова Власний Доречний реплікамі, віявляті доброзічлівість, посміхатіся. Если ви на работе сумлінно Вікон свои обов'язки. Если ви учень - вчіться у повну міру Власний сил. I, Архів НАЙГОЛОВНІШЕ, - Ніколи НЕ прініжуваті людину ні у вічі, ні поза спиною.Tількі такою поведінкою ви показуєте людіні свою повагу до неї. Якщо ви, за обмеження хорошого виховання, що не вмієте гідно поводітіся з людьми, спокійно, по-діловому, по суті и віважено вести розмови, щось не дівуйтеся, что даже у якості якогось "великого перевіряючого" невдовзі у відповідь на вашу невіхованість ви, як мінімум, одержите великий букет зневагі, непріємного чоловiка недовірі, а то ще й віслухаєте цілий ряд реплік.
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".