КОРІНЬКорінь слова - це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад- садок - садівник).Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля® вільний, ход® вихід).Корінь є носієм речового значення слова, що відображає щось в об'єктивній реальності. Він обов'язково присутній у кожному слові. У споріднених словах корінь об'єднує їх понятійним змістом, хоч вони можуть належати до різних частин мови.Значення кореня в гнізді споріднених слів уточнюється і конкретизується за до словотворчих суфіксів і префіксів, які без кореня вживатися не можуть.ПРЕФІКСПрефікс (від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати® надрукувати, глядач® наглядач).Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити® доробити (доконаний вид дієслова), видатний® найвидатніший (найвищий ступінь порівняння прикметників).СУФІКССуфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:мудрий + -ість® мудрість; гора + -ськ® гірський.Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм, напр., минулого часу дієслова (співати® співав).Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня і одночасно оформляє разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови (напр., слова казка, двійка належать до іменників, тому що їх корені каз-ати, дв-а граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а).ЗАКІНЧЕННЯЗакінчення- це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я).Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і).Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком.ПОСТФІК ікс (від лат. postfixus- прикреплений після)- частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм (скажи- скажи-но; кохати - кохатися).ОСНОВА СЛОВАЧастину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).
Що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? Відповідь на це питання – неоднозначна. Комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку.Особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. Буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. А буває – настає зненацька. Наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. Також відчуття щастя мені дарує весна. Коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. Все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. Для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. Щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити.Як же зробити людину щасливою? Напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому. Я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. Також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення.Отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття.
Объяснение:
КОРІНЬКорінь слова - це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад- садок - садівник).Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля® вільний, ход® вихід).Корінь є носієм речового значення слова, що відображає щось в об'єктивній реальності. Він обов'язково присутній у кожному слові. У споріднених словах корінь об'єднує їх понятійним змістом, хоч вони можуть належати до різних частин мови.Значення кореня в гнізді споріднених слів уточнюється і конкретизується за до словотворчих суфіксів і префіксів, які без кореня вживатися не можуть.ПРЕФІКСПрефікс (від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати® надрукувати, глядач® наглядач).Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити® доробити (доконаний вид дієслова), видатний® найвидатніший (найвищий ступінь порівняння прикметників).СУФІКССуфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:мудрий + -ість® мудрість; гора + -ськ® гірський.Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм, напр., минулого часу дієслова (співати® співав).Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня і одночасно оформляє разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови (напр., слова казка, двійка належать до іменників, тому що їх корені каз-ати, дв-а граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а).ЗАКІНЧЕННЯЗакінчення- це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я).Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і).Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком.ПОСТФІК ікс (від лат. postfixus- прикреплений після)- частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм (скажи- скажи-но; кохати - кохатися).ОСНОВА СЛОВАЧастину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).
Що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? Відповідь на це питання – неоднозначна. Комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку.Особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. Буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. А буває – настає зненацька. Наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. Також відчуття щастя мені дарує весна. Коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. Все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. Для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. Щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити.Як же зробити людину щасливою? Напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому. Я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. Також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення.Отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття.