Підкресліть однорідні члени речення. Поставте пропущені розділові знаки,
1. Князя Єремію несподівано покинула мужність і відвага. 2. Він повернув коня
якось механічно несамохіть і раптом кинувся навтiки. 3. Зрадника Єремію наля-
кало щось страшне непереможне, непоборне. 4. Кінь наддав ходу стрімко помчав
до лісу. 5. Навперейми КНЯЗЮ кинувся худорлявий але мускулястий козарлюга,
6. Кривоніс свиснув крикнув і вихором помчав за Єремією.​

Є таке прислів'я — "Людина вчиться на своїх помилках". Справді, це є так. Бо коли людина сама усього не побачить, сама не потрапить у скрутну ситуацію, вона ніколи не зробить правильних висновків для себе. Доречним тут є вислів "Не позичай у сусіда розуму". Це означає, що треба жити своїм розумом, перевіряючи все на своєму досвіді. Є чимало тому життєвих та історичних прикладів. Наприклад, колись Аристотель написав, що муха має вісім ніг. Це , ствердження у європейському науковому середовищі не піддавалося сумніву аж до XIX сторіччя, хоча, здавалося б, чого простіше — зловити муху та полічити її ноги, щоб упевнитись, що їх усе-таки не вісім, а шість. Але це означало б посягнути на авторитет самого Аристотеля та зганьбитися перед колегами-вченими. Натомість один італійський натураліст, якому, мабуть, ніколи було читати Аристотеля, спіймав таки муху та полічив її кінцівки. Це вчить нас не покладатися на думку та розум "сусіда". Бо коли самі не "порахуємо кінцівки", так ніколи і не дійдемо до істини.

Сьогодні канал "1+1" проводив опитування перехожих за темою "Людина, з якої я беру приклад". Ніколи не думала/не думав (залежно від статі), що потраплю в якусь подібну ситуацію. І от, підходить до мене журналіст з мікрофоном у руці і запитує:
     - Доброго дня! Ми проводимо соціальне опитування "Людина, з якої я беру приклад". Скажіть, будь ласка, а чи маєте Ви людину, з якої берете приклад?
     - Звичайно! - розгублено промовляю я, перебираючи в голові варіанти відповіді.
     - І хто ж це?
     - У мене є кілька варіантів: моя мама/мій тато (на вибір), мати Тереза, Леся Українка/Тарас Шевченко (тут вже можна вписати будь-кого, з кого береш приклад).
     - А з кого ж найбільше?
     - Швидше за все, з своєї матусі/свого батька (на вибір).
     - А хто Ваша мати/Ваш батько (на вибір) за професією і, що ж вона/він (на вибір) такого видатного зробила/зробив (залежно від попереднього вибору)?
     - Найперше, це те, що вона/він (на вибір, можна то все розповідати і за обидвох, а не за когось одного) дала/дав (залежно від попереднього вибору, якщо за обидвох, то буде - дали) життя. Я дуже вдячна/вдячний (залежно від статі) своїй матусі/своєму батьку/своїм батькам (на вибір) і завжди братиму з них приклад!
     - Дякую за увагу! До побачення!
     - До побачення! - відповіла/відповів (залежно від статі) я, щиро посміхнувшись журналісту та оператору телеканалу "1+1".
Ох, цікаво ж, коли ж то мене покажуть по телевізору! Дуже хочеться, щоб матуся/татусь/батьки якнайшвидше побачили, як сильно і міцно я їх люблю...

Сподіваюсь, що до