Підкресліть орфограми.
1. А слово скаже — з пам’яті не викинеш.
2. Подивилась ясно.— заспівали скрипки.
3. Туманець понад кущами лепехи моститься — тепла ніч буде.
4. Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель.
5. Із близького згустка пшениці пурхнув жайворонок — Марія здригнулась.
6. Землі кланяйся низько — до хліба будеш близько.
7. На годину спізнишся — за рік не доженеш.
8. Січню морози — лютому хуртовини.
ответ
карантин это плохо вот мы сейчас на карантине уже не первую неделю для некоторых людей это слишком плохо закончится большинство будут уволены или уже уволены из за того что этим людям нечего поесть они будут воровать убивать и все в этом духе также те чьи родственники погибли из за болезни уже никогда не забудут этого и могут сами умереть,также карантин влияет на окружение в то время как в городах все сидят дома природа начинает играть во всю,так же карантин может как и продлевать так и уменьшаются во времени а это зависит от самих нас
Объяснение:
Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення: