Підкресліть відокремлені члени речення відповідно до їх синтаксичної ролі в реченн вам, мамо, за всю доброту і пісню, залишену в спадок.

2. Нам дарувала природа руки – найдивніше диво.

3. Може, й журяться журавлі, до мого пробиваючись краю.

4. Є на білім світі Голосіїв – таємничий острів доброти.

5. У всьому, крім добрих справ, знай міру й час.

6. Радіючи промінню золотому, на мить якусь ми зорі забуваєм.

7. На землю, зорану плугами, спада рожево-білий цвіт.

8. Уважним потрібно бути для всіх, особливо до старих і дітей.

9. Знання, одержані в дитинстві, – то зображення, вирізьблене на камені.

10. Летить, напнувши срібні паруси, за обрії моя чарівна яхта.

11. Ніхто не розрадить тебе у біді, крім вірного друга.

12. Не цвітуть на вікні герані – сонний символ спокійних буднів.

Жила собі бабуся, на останньому поверсі будинку.Внук одного разу привіз папугу, він завжди щось привозив із Африки.Бабусина кімната нагадувала чудернатьсякий музей.Коли ж у квартирі з'явився блакитний папуга, тоді вона ніби забула про все.Годинами вона сиділа у папуги, роздивлялась пір'я папуги гала як папуга їсть, як читсить пір'ячко та як крутить голівкою.Папуга любив дивитися у вікно на парк ) Бабуся вирішила навчити папугу говорити, хоч їй говорили, що говорять лише білі какаду.Вона сиділа цілими днями розмовляючи з ним.А ось уранці папуга заговорив, бабуся як раз підмітала підлогу .-І навіщо воно тобі здалося, підмітати, краще б дала мені зерняток.Бабуся дуже зраділа, що птах заговорив.-Та це ж феномен! - сказала бабуся.Тепер папуга з нею розмовляв, розказував про Африку і бабуся багато чого знала на своєму віку.Так вони і жили разом весело і безжурно.

Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас .

Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.