В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення території України до утворення Київської Русі. Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина ХVІІ–ХХ ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Займались також керамікою. Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин. Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготовляти у Будах. У ХІХ столітті відкриваються приватні порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом. Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене в усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника Не останнє місце займало і скловиробництво. Початок скловиробництва на українських землях припадає на Х століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у ХVІІІ столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі. З ХVІІ ст. склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців .
В день празника Ивана Купала, 7 июля 1923 года в субботу, трое красноармейцев ехали по дороге из Винницы на Калиновку и остановились возле креста напиться воды из источника. Один из солдат, ради развлечения, начал стрелять из винтовки в распятие и, как рассказывает письмо красноармейцу Иркутской конвойной команды войск ГПУ Сибири Григорному от его родителей (август 1923 года), выстрелил он 24 раза, но ни разу не попал в распятие, «а пули падали возле этого креста на землю, а как выстрелил в 25 раз, то попал в правое плечо Иисуса Христа и из плеча потекла кровь». По свидетельствам очевидцев и архивным материалам органов безопасности тогдашней власти, прессы того времени, - в красноармейца, который стрелял, отняло руку.
ЧУДО – ВСПЫШКА МОЛНИИ СОЗНАНИЯ
Об этом чуде быстро стало известно местным жителям и уже на следующий день они пришли на это место со священником села Сальник Владимиром Свінцицьним, чтобы . Во время этой первой службы «появилась на небесах икона - изображение Матери Божией и стояла 3 дня. 1-й день сияла, как солнце, а потом (стала) невнятная, как бы размытая». Впоследствии сюда пошли многочисленные крестные ходы со всей округи и даже со всей Украины.
КОМИССИЯ ПО РАССЛЕДОВАНИЮ ЧУДА
Атеистическая власть того времени сначала не знала, как правильно отреагировать на такое событие. Не могли терпеть самого факта чуда и религиозного подъема народа, но и боялись принимать кардинальные действия через большое скопление верующих. В секретном циркуляре того времени отмечалось, что нужно сосредоточить максимум внимания и сил на религиозном движении связанном с чудесами, но не выходить в методах борьбы за рамки. Также особо выделялось, что «на этом деле легче всего совершить ошибку и даже сломать себе шею».
Калиновское чудо местные чиновники пытались представить, как умелую религиозную агитацию «попов и церковников». У креста была выставлена на три недели охрана из 12-ти красноармейцев, «пока не приехала из Центра Комиссия и обследовала и признала, что действительно есть чистая кровь Иисуса Христа и забрали эту кровь и куда-то отправили».
Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним.
Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина ХVІІ–ХХ ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Займались також керамікою. Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин.
Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготовляти у Будах. У ХІХ столітті відкриваються приватні порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом.
Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі
Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене в усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника
Не останнє місце займало і скловиробництво. Початок скловиробництва на українських землях припадає на Х століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у ХVІІІ столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі.
З ХVІІ ст. склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців .
КАЛИНОВСКОЕ ЧУДО - ПРОСТРЕЛЕННЫЙ КРЕСТ
В день празника Ивана Купала, 7 июля 1923 года в субботу, трое красноармейцев ехали по дороге из Винницы на Калиновку и остановились возле креста напиться воды из источника. Один из солдат, ради развлечения, начал стрелять из винтовки в распятие и, как рассказывает письмо красноармейцу Иркутской конвойной команды войск ГПУ Сибири Григорному от его родителей (август 1923 года), выстрелил он 24 раза, но ни разу не попал в распятие, «а пули падали возле этого креста на землю, а как выстрелил в 25 раз, то попал в правое плечо Иисуса Христа и из плеча потекла кровь». По свидетельствам очевидцев и архивным материалам органов безопасности тогдашней власти, прессы того времени, - в красноармейца, который стрелял, отняло руку.
ЧУДО – ВСПЫШКА МОЛНИИ СОЗНАНИЯ
Об этом чуде быстро стало известно местным жителям и уже на следующий день они пришли на это место со священником села Сальник Владимиром Свінцицьним, чтобы . Во время этой первой службы «появилась на небесах икона - изображение Матери Божией и стояла 3 дня. 1-й день сияла, как солнце, а потом (стала) невнятная, как бы размытая». Впоследствии сюда пошли многочисленные крестные ходы со всей округи и даже со всей Украины.
КОМИССИЯ ПО РАССЛЕДОВАНИЮ ЧУДА
Атеистическая власть того времени сначала не знала, как правильно отреагировать на такое событие. Не могли терпеть самого факта чуда и религиозного подъема народа, но и боялись принимать кардинальные действия через большое скопление верующих. В секретном циркуляре того времени отмечалось, что нужно сосредоточить максимум внимания и сил на религиозном движении связанном с чудесами, но не выходить в методах борьбы за рамки. Также особо выделялось, что «на этом деле легче всего совершить ошибку и даже сломать себе шею».
Калиновское чудо местные чиновники пытались представить, как умелую религиозную агитацию «попов и церковников». У креста была выставлена на три недели охрана из 12-ти красноармейцев, «пока не приехала из Центра Комиссия и обследовала и признала, что действительно есть чистая кровь Иисуса Христа и забрали эту кровь и куда-то отправили».
Объяснение: